Chikindas, Michael L. (2007). Review of Arms and Armor from Iran by Dr. Michael L. Chikindas, Iran Now.

 


Let me start my humble review of the book entitled “Arms and Armor from Iran: The Bronze Age to the End of the Qajar Period” by Mr. Manouchehr Moshtagh Khorasani with the only absolutely negative remark I have in relation to this book. In computer-related terminology, this is not a laptop, it is not even a desktop – this is something more of a database – both in its size and the amount of information it carries – the latter, of course is a positive notion. Seriously, this book is humongous! What I would love to see is it being divided into two, with all these marvelous illustrations assembled in volume 2, carefully preserved for only the friends who wash their hands before touching this book. Also, put on my “wish list”: a CD-ROM based on this book. I cannot imagine a single person interested in history, science and the art of arms who wouldn’t want to have it. Now, back to the book. I turn the page and see the excursus into the Iranian history and am surprised at first - why would I want to refresh my memory in history? And only when being almost half way through the book I suddenly realize that this excursus actually prepared me to the forthcoming chapters! Okay, spending my young years in Armenia, while studying towards my M.S. degree I was literally “around the corner” from Iran and read a lot about the country’s rich heritage – but what about those whose standard is a McDonalds’ ad claiming that Belgium is a city in Germany? I guess – no, I actually hope that people who grab this book with both their hands do have some basic knowledge of history, and at least some understanding of Persian to know that the word “shamshir” translates to English as “sword” and not “saber”. Needless to say that this short history of Iran so wisely and properly placed in the beginning of the book, helps explain how and why such advanced metallurgy developed in this part of the world and how it led to the development of superior arms so beautifully crafted. I allow myself to respectfully skip the Bronze Age and jump right into the crucible steel period as it has intrigued me for as long as I can remember, even though, I am not a metallurgist by education. This is where I should probably explain myself. Born to an engineer-metallurgist and an architect, I spent some of my childhood in the Russian city of Ekaterinburgh (Sverdlovsk) which is infused with the history and pride of Ural’s smiths, metallurgists and swords makers such as Anosov, Bushuev, and many others. Even though I later got my M.S. (cum laude) and Ph.D. in genetics, archeometallurgy still remains my passion.
-
The very beginning of the chapter on crucible steel may not appeal to the conservative-thinking stubborn opponents who are overwhelmed with the theory saying that the name “Damascus steel” refers to a crucible watered steel that was uniquely produced in the city of Damascus by local smiths, and this steel’s unique qualities and appeal were attributed to the unique, Vanadium and Molybdenum enriched ore from the mount of Damascus – too bad we cannot check it since the mount was apparently dug down to the ground by the smiths in their quest for this miraculous ore. As for me, I am more convinced by the theory presented in this book – specifically, that the city of Damascus was a huge market place for merchants whose roads crossed in this city. In this case, Damascus was obviously a “supermarket” for many customers from around the world in search of outstanding Persian blades and good blades from India.  The author continuous by quoting and analyzing Dr. Feuerbach’s research – for which fact I think many of us should be particularly grateful to Mr. Moshtagh Khorasani since not all of us have access to the most interesting Ph.D. dissertation on crucible steel by Dr. Feuerbach (I believe it still can be ordered from the author on CD-ROM). I do not completely agree with the theory of watered crucible steel being necessarily of a dendritic structure as other structural formations are possible and may cause similar to dendritic “watering” and qualities. Also structural analysis of old blades is somewhat challenged by the elements’ migration in the steel over the time.
-
Mr. Moshtagh Khorasani then brings to our attention a detailed description of the method of making watered crucible steel as it was recorded by Massalski from the words of the smiths in Bukhara – a truly interesting historical piece which leaves us wondering: if it is described in such detail, why was it never reproduced by followers? Of course, when taking a closer look it is obvious that with all this use of silver, different types of steel, precise construction and meticulous timing – it is more reminiscent of the work of an alchemist than a metallurgist – besides, few centuries before Massalski, smiths were not that technologically advanced and yet were able to produce superb quality watered crucible steel. The author then takes us to methods used in India. Although it is mentioned that the wootz-made blade must hold the edge well and be strong, hard yet flexible, it is well-documented that many wootz ingots (cakes) are extremely brittle – as well as many wootz-made blades. The Russian Army Lieutenant (Poruchik) Maksimov, the acknowledged authority on edged weapons who spent a lot of time at the Zlatoust Arms Factory, wrote an article on the blade selection (“How to determine qualities of the edged weapons, February 8, 1857) in which he strongly advised a buyer who is not experienced in watered (personally, I prefer the term “patterned”) crucible steel to buy a regular blade. He reports on being an eyewitness (1846) of the wootz-made blade made by a reputable smith (and extremely expensive) being broken into many pieces by just a gentle flat-hit against a wooden surface of a table! This particular saber was attributed (according to Maksimov) to the “famous Turkish master” and belonged to the Maksimov’s friend, son of Shamkhal Tarkovsky who served in His Imperial Majesty Personal Convoy. Now, can we really imagine anybody watching for his blade not to turn flat against the enemy’s blade during the battle?!
-
At last, the author brings us to the Iranian (Persian) watered crucible steel. With numerous sources cited, the author clearly shows the superiority of the Persian watered crucible steel and points us to the centers of its manufacturing.  Finally, we read about pattern-welded Damascus which I am personally not that fascinated with. The author then employs multiple sources to tell us about various and multiple inscriptions that appear on the swords from Persia/Iran. I am turning the next page – and my breath is taken away by multiple examples of the patterns although still in black-and-white (I am looking at what I call Volume 1, leaving the rich in colors Volume 2 for the later enjoyment), but regardless of that very impressive. We then see many examples of various blade marks and styles and shapes of shamshirs, some of which look like curved flamboyant swords (the author calls them “serrated”). The blades’ inscriptions linked to known smiths’ names – and the author refers to the recognized authorities when describing them. What also grabbed my attention was the chapter dedicated to Persian straight swords which according to the author played a significant role in the history of Iranian arms (a fact I was largely overlooking prior to reading this book!).  Not less attention is given in this book to short-blade weapons such as the qame, khanjar, kard, pishqabz etc.
It is difficult to really stop when reviewing such a high quality book – and I did not cover even half of it! I must put myself into order here and give my overall impression of the book. In short, this book is an unprecedented effort by the author who was given access to many collections that were never before seen by the public. This book however is not just a catalog – it is a thorough analysis of numerous samples of arms and armors that are documented, described with high precision and presented in the highest quality photographs (I again raise my voice in a demand for this book on CD-ROM where one can zoom even closer to some pictures, forgetting about delicious dinner, family duties etc.). Being able to read Russian sources and some other languages, I can clearly see – when comparing Mr. Moshtagh Khorasani’s book with other sources (although there is not a single one of the same or even close caliber, both in the number of described items and in the depth and breadth of analysis) that the author’s hypotheses are not always following the commonly accepted ones. Therefore, I would not be surprised to see some give this book a “raised eyebrow” – especially from certain respected opponents limited in their access to historical items and to original language sources. I salute Mr. Moshtagh Khorosani for his effort and for bringing to our attention the history, art, and science of Iranian arms and armor.
-
By Michael L. Chikindas, New Brunswick, NJ, USA
Background:Dr. Michael L. Chikindas is a member of the American Society for Microbiology (USA) and of the Society for Applied Microbiology (UK). He is also a professional member of the Institute of Food Technologists and a member of the Phi Tau Sigma Honorary Society. Dr. Chikindas received his M.S. (cum laude) degree in Genetics from the Yerevan State University (Armenia) and his Ph.D. in Microbial Genetics from the Institute of Genetics and Selection of Industrial Microorganisms (Moscow , Russia). Prior to joining Rutgers, The State University of New Jersey he worked at the Groningen University (The Netherlands), Unilever (UK) and Janssen Pharmaceutica (Belgium). He is currently teaching and co-teaching several microbiology courses at the university. The results of his research are published in 30+ papers and several book chapters. Mr. Chikindas calls himself an amateur collector and a passionate scholar of history (specifically, of the edged weapons of the Caucasus' nations) and archeometallrugy – specifically of the patterned crucible steel. His dream as a scholar is to understand properties of this steel as they follow from its chemistry and physical structure.

Edelmaier, Hans (2010). Review of Arms and Armor from Iran by Hans Edelmaier, Pallasch: Zeitschrift für Militärgeschichte, Heft 32, Jänner-Februar 2010, p.189.

 

Dieses Buch, ein Mammutwerk der Waffenkunde, bringt die Waffen und Rüstungen des Iran zur Kenntnis.Im Westen wird dieses Thema als Unterkapitel der islamischen Waffen abgehandelt, aber hier können wir das reiche militärische Erbe erkennen, das aus einer kulturellen Vormachtstellung über lange Jahrhunderte hinweg erfließt. So waren das "Schahname" des Dichters Ferdausi aus dem 10. Jahrhundert oder das Avesta, das heilige Buch des Zoroastrismus, Beispiele für die hohe Kulturstufe, auf der diese Region stand.

 

Der Leser wird mit einer allgemeinen Geschichte des Iran in die Materie eingeführt, in der natürlich die Militärgeschichte die Hauptrolle spielt.Er verfolgt die Entwicklung von Waffen und Rüstungen von der Zeit des medischen Reiches durch die Perioden der Sassaniden und Safawiden bis hin zur späten Qajar-Periode in einer Zeit turbulenter Entwicklungen.Abgesehen von den arabischen Eroberungen und den Siegeszug des Islam im 7. Jahrhundert waren es die Mongoleninvasionen sowie zahlreiche Erhebungen und kriegerische Einfälle, welche diese alten Kulturen bewältigen müssen. Sie taten das mit Entschlossenheit und militärischer Stärke, was die Gegner zwang, statt eine Unterwerfung zu verfolgen, sich selbst den iranischen Traditionen anzupassen.Das hat dazu geführt, dass der Iran seine eigene Sprache, das Persische, bis zum heutigen Tag bewahren konnte.

 

Das Buch behandelt zahlreiche Waffentypen einschließlich Schwerter, Dolche, Messer, Schilde, Keulen, Äxte, Bogen und Rüstungen. Qualitativ hochwertige Fotos von Realien aus zehn iranischen Museen sowie aus anderen, auch privaten Sammlungen in Europa und den USA illustrieren den Text auf höchst informative Weise.Viele dieser Bilder werden hier erstmals publiziert.Dazu gehören auch Artefakte aus archäologischen Grabungskampagnen oder auch beschlagnahmtes schmuggelgut.

 

Das Buch verfolgt insbesondere die Entwicklung des typischen persischen Säbels "Shamshir" aus den frühen zweischneidigen Schwert mit gerader Klinge zur ganz speziell gekrümmten Klinge aus Wootzstahl.Diese Klingen fanden die Bewunderung der osmanischen Käufer, aber auch Inder, Araber und später auch Europäer wussten die Vorzüge dieser Blankwaffe zu schätzen und ihre Kopierversuche waren nie von Erfolg gekrönt. Es waren Erbstücke, die innerhalb der Familie weitergegeben wurden, häufig aufwändig geschmückt mit Elfenbeingriffen und Metalleinlagen.Der persische Säbel war jedenfalls ein Schmuckstück und gleichzeitig eine wirkungsvolleWaffe im Kampf, wie die Tradition immer wieder zu berichten weiß.Insbesondere die Wootzstahlklinge hielt die Schneide länger als ihre Konkurrenten und dieses Buch geht auch dem Geheimnis ihrer Fertigung durch erfahrene Waffenschmiede nach.Jeder Bestandteil des Shamshir wird eingehend beschrieben und bildlich dargestellt. Wertvoll ist auch die Zusammenstellung der Herstellermarken der iranischen Waffenschmiede, worüber es in der Vergangenheit durchaus Kontroversen unter den Waffenkennern gegeben hat.

 

Die Darstellung der Entwicklung der iranischen Waffen erfolgt stets vor dem Hintergrund der historischen und kulturellen Entwicklung dieses Landes und das Buch zeigt auch die Bedeutung der symbolträchtigen Dekorationen an den Waffen auf.Adler, Löwe, Stier, Drache und Sonne hatten spezielle Bedeutungen und deren Magie sollte sich auf die Waffe übertragen.

 

Nicht nur die Waffen, sondern auch die Ausbildung an ihnen und das iranische Kriegerthos, wie es im "Javanmardi" zum Ausdruck kommt, finden eine eingehende Darstellung und es entgeht dem Leser nicht eine Ähnlichkeit mit dem Bushido, der Lebensphilosophie der iranischen Samurai. Dort wie auch im Iran handelte es sich um eine Kriegerkaste und um reiche Schwertkulturen, die auf Feuerwaffen verächtlich herabblickten. Darin ist auch der Grund zu suchen, dass sich bis zur zeit des Schah Ismail Safavid (1502-1524) Feuerwaffen im Iran nicht durchsetzen konnten.

 

Der Autor ist Iraner und Kampfkunstexperte, was ihm einen sehr pragmatischen Zugang zu den Waffen seiner Heimat ermöglicht. Er hat acht Jahre lang für dieses Buch recherchiert und über sechshundert Primärquellen zur Waffenkunde seiner Heimat ausgewertet. Hinzu tritt eine eingehende Kenntnis der Kultur und der Geschichte seiner Heimat. Das vorliegende Ergebnis ist ein gewaltiges waffenkundliches Werk, ein sachkundiger und informativer Textteil und ein opulenter Bildteil als Augenschmaus für interessierte Waffenliebhaber.Und das Buch bringt uns eine Waffenkultur näher, die bei uns nur unzureichend im Bewusstsein verankert ist. Dieiranische Kultur war eine Hochkultur, die für viele Jahrhunderte das Zentrum der damals bekannten Welt darstellte.Und dort hat man die Kunst der Waffenhandhabung ebenso wie die Kunst der Waffenherstellung zur höchsten Entfaltung gebracht - wohl ein Grund dafür, dass der Iran seine hegemoniale Rolle über so lange Zeit zu spielen vermochte. Die kriegerischen Leistungen standen nicht hinter den kulturellen nach und so bietet dieses Buch nicht nur einen Einblick in eine Hochkultur sondern auch in sein waffenkundliches Substrat.

Scolari Ghiringhelli, Vanna (2006). Review of Arms and Armor from Iran by Vanna Scolari Ghiringhelli, Quaderni Asiatici 76, Rivista di Cultura e Studi Sull' Asia, n. 76,  Diciembre, 2006, pp. 138-139.

 

 

Due anni, due grandi libri: autunno 2004 Hindu Arms and Ritual di R. Elgood, che avevo segnalato in Quaderni Asiatici n 70-giugno 2005; autunno 2006 questo libro di Moshtagh Khorasani che difficilmente portrà essere eqguagliato.

Non è un libro solo per collezionisti, ma anche per chi è interessato all storia e all'influenza culturale dell'Iran. Un percorso che inizia nel III millennio a.C., tocca i Medi, gli Achemenidi, i Parti, attraversa i Sassanidi e i Safavidi, sbucando infine, nel periodo Qajar 1794-1907. Un percorso sempre sottolineato dalla capacità dell'Iran di mantenere la propria identità, cultura e lingua nonostante le conquiste straniere che dovette sopportare: degli Assiri, di Alessandro, degli Unni, degli Arabi, dei Mongoli e degli Afgani.

Senza perdere il filo della storia, l'autore passa alla descrizione delle armi in un testo di 371 pagine, continuando poi con un catalogo di bellissime fotografie e di particolari delle varie armi descritte, che si estende per ben 382 pagine.

Il testo è arricchito dalle foto del vrai johar (damasco), dei toranj (cartouche con il nome degli armaioli) con la traduzione dei relativi nomi, dei tipi di decorazione a seconda dell'arma trattata, dalla traduzione delle frasi e dei nomi che si trovano sugli accessori delle armi e armature, la lista degli armaioli e un'interessantissima spiegazione del quadrato magico che appare di sovente sulle lame persiane, non solo con i numeri, maa anche con le lettere araba baduh, naturalmente con significato e proprietà talismaniche. Molto importante è la parte dedicata ai diversi tipi di acciaio e ai sistemi per ottenere il "damasco" in tutte le sue varianti.

Sono a conoscenza che per queste pagine di "metallurgia", M. Moshtagh ha ricevuto i ringraziamenti di studiosi americani della materia, propio per la precisione e chiarezza delle spiegazioni tecniche. La sezione "catalogo" è affascinante, le foto, di qualità eccezionale, sono su fondo blu, crème e verde. Le didascalie forniscono la descrizione dell'arma o dell'armatura in ogni sua parte, il periodo di appartenenza, lo stilo delle decorazioni, le misure e persino il peso. La sezione dedicata alla armature e agli elmi ha un interesse particolare perché il numero e la vrietà dei pezzi illustrati mettono in grado il collezionista o lo studioso di armi orientali di notare le affinità che le armature persiane avevano con quelle indiane del periodo Mughul, ma allo stresso tempo lo aiutano a vederne la differenza e a distinguere le une dalle altre. Non solo vale la pena di acquistare questo libro. ma anche di leggere nei ringraziamenti tutti i nomi degli studiosi, esperti, storici, calligrafi, militari, musei ed "editors" che hanno aiutato e sostenuto Manouchehr Moshtagh Khorasani in questo lavoro durato dieci anni.

Vanna Scolari Ghiringhelli



Jangafzar (2009). Review of Arms and Armor from Iran in Jangafzar magazine, 5 Year, Farvardin 1388, p. 41.

Dr. Moshtagh Khorasani has done extensive research on primary and secondary references on arms and armor from Iran, the history of the Iranian army, decorative elements on arms and armor, different methods of casting of bronze and iron weapons and also the forging of steel weapons.He studied English, business administration and Spanish at American, German and Spanish universities where he gained a Masters degree and also has a PhD in English.

Dr. Manouchehr Moshtagh Khorasani is the author of the book Arms and Armor fromIran: The Bronze Age to the End of the Qajar Period.This book is the result of 10 years of his investigation and research on more than 800 written sources.Different types of arms and armor are discussed in the book and also the Shahname is presented and discussed.Arms and armor from more than 13 museums in Iran are presented and analyzed in the book.

Next to the chapters on arms and armor (swords from the bronze age until the end of the Qajar period), daggers, knives, pishqabzqameqaddare, bows and arrows, maces, mail armor, etc, he also analyzes other areas such as symbols and decoration methods on arms and armor, principles of Iranian warriors such as ayyaran andjavanmardan, wrestling and traditional martial arts, varzesh pahlanani, swordsmanship, shooting with the bow and arrows, horsemanship, stickfighting, and also darvishnaqqali (Shahname reciting) and ta'ziye that are discussed in 776 pages.This book is used as one of the most reliable specialized sources and books on this topic at universities and recognized research centers and it is very useful in spreading Iranian culture and facts about principles of warriors and fighting systems in Iran from the ancient period until the end of the Qajar period.

This book which is the state-of-the-art research on Iranian arms and armor is a scientific work based on references on arms and armor and the art of metal working inIran from the bronze age to the end of the Qajar period.This is done by doing scientific research and analyzing the inventories of artifacts in 10 museums in Iran.In editing this book, 17 specialist editors on the history of Ancient Iran, studies of Zoroastrianism, military swords, bows and arrows, etc. were involved.The first part consists of an introduction and twenty four chapters on the history of Iranian culture and her material culture regarding metal industries and then arms and armor.The second part of the book consists of a catalogue with a high quality regarding arms and armor in Ancient Iran from pre-historical era until the end of the Qajar period.These two parts include real weapons and also symbolic weapons that were used in recitals and by darvishes.

Thus, after years of publication of some references on this subject in Iran and considering the fact that tens of books have been published on the history of weapons of other civilizations and cultures, this book is the first book that in a comprehensive way deals with arms and armor used during the history of Iran.

The sources of this book are divided into three parts: written references about the subject of the book, historical artifacts and written references on explaining these.A comprehensive list of references at the end of the book, a pictured and descriptive catalogue of excellent quality and the usage of reliable references such as theShahname are examples of the use of three types of sources.

Toichkin, Denis (2008).  Review of Arms and Armor from Iran: The Bronze Age to the End of the Qajar "Historical-Geographical researches in Ukraine" - 2008. - N 11. - pp. 314-341.

 

 

Review by DR. Toichin
I was just informed by Dr. Dennis Toichkin that my first book "Arms and Armor from Iran: The Bronze Age to the End of the Qajar Period" was reviewed in annual collection of scientific papers of the Institute of History of Ukraine of National Academy of Sience of Ukraine:
"Historical-Geographical researches in Ukraine" - 2008. - N 11. - pp. 314-341.
(web-site of Institute: www.history.org.ua  ).  This is the most detailed and the longest review of my book in a print medium (academic and professional):
314
Денис Тоїчкін
Дослідження ХХ І століття
Рецензія на книгу Manoucher Moshtagh Khorasani. Arms and Armor from Iran. The bronze Age to the End of the Qajar Period . –Tüingen, Germany: Legat-Verlag GmbH & Co. KG, 2006.
(Манучегр Хорасані Наступальна та захисна зброя з Ірану.
Від доби бронзи до епохи Каджарів).
Узброєзнавствіяк науці що виросла з колекціонування існують
своєріднітрадиції майже забобони, що тремтливо насліду-ють покоління вчених та колекціонерів. Однією такою «свя-щенною коровою» єфеномен т.зв. «східної», або «ісламської» зброї–привабливим за формою й цілком штучним за змістом винаходом За- хідноїЄвропи. Від самих часів становлення історичноїнауки в ній укорінилося точно не визначене, майже містичне поняття «Схід», що
уособлювало собою Велику Загадку, свого роду «Terra Incognita» для західного раціонального розуму, а у географічному відношенніохо- плювало країна південний схід приблизно від довготи Уральських гір та Аравійського півострова аж до Японії включаючи Індію, Китай та Північну Африку. Дослідження сучасного типу у більшостігалузей іс- торичних знань давно деміфологізували це поняття, переосмисливши його у наукових результатах цілоїнизки фундаментальних праць, при- свячених різним аспектам розвитку країн Азії Магрібу, Близького та Далекого Сходу. Зброєзнавство ж у цьому зв’язку дониністановить за- повідник стародавніх концепцій, що, попри все, продовжують квітну- ти на родючому ґрунтіневідомого. Звичайно у міру наукового поступу реліктовий масив «східноїзброї» потроху вужчає У сучасному світінайбільша «біла пляма» зброєзнавства набула нової більш «наукової» та сучасноїназви –«ісламська зброя». Під цим гаслом до нашого часу видається чимало праць, що концептуально ледве відрізняються від  наукових досліджень початку ХХ ст. з їхньою схильністю вбачати у  мусульманствіджерело світовоїмистецькоїтрадиції настільки уні- версальноїаби у єдиному комплексівивчати культури зовсім різного  походження. Це виглядало логічним за часів браку науковоїінформа- ціїщодо походження та історіїрозвитку «ісламських» народів, але цілком архаїчно виглядаєзараз, особливо зважаючи на значніуспіхи у дослідженніматеріальноїкультури «мусульманських» країн.
315
Крім того сучасна наука давно проминула етап первинного накопи- чення та простого механічного опису речових джерел, віддаючи йому належне у царинікаталогів та «голих» визначників. До останніх, не  дивлячись на зазвичай розлоге, але псевдонаукове із сучасного по- гляду текстове супроводження, й відноситься більшість праць, при- свячених «ісламській зброї» (за нечисленними винятками, коли назва просто віддаєданину усталеній традиції. Причин такоїпарадоксальноїситуаціїдекілька. Як справедливо за- уважив відомий колекціонер та дослідник зброїА. Тірріу найновішій праціз характерною назвою, «серед фахівців робота зізброєю Сходу вважається невдячною справою»1. Справді зброярське виробництво «мусульманських» країн довго не було уніфікованим, залишаючись прерогативою кустарів а комплекс озброєння воїнів майже не регла- ментувався. З іншого боку раз віднайшовши вдалу форму, зброярімо-
гли без змін відтворювати їїпротягом століть2. Додайте сюди постійнікультурнівзаємовпливи у регіонііотримаєте ребус, розв’язати який
спроможний справжній ерудит: для атрибуціїкожного зразка слід розумітися на декоративно-прикладному мистецтвіта його техніках цілоїнизки країн з різними традиціями, знати мови та особливостіка- ліграфії добре орієнтуватися в історіїзброярства та загальній історіїрегіону, розбиратися у металах й традиційній металообробці нарештізнати існуючітипологічнісхеми та мати навички класифікаціїзбро-єзнавчого матеріалу. Ось чому серйозних знавців зброїцього регіону (яких ісправдіналічуються одиниці донинівважають хіба що не ге- ніями. Інша проблема, що перешкоджаєглобатизаціїсучасноїнауки, й, зокрема, стоїть на заваді«ісламському прориву» у зброєзнавстві–ре- гіональна замкненість місцевих історіографічних шкіл. Ісправа тут не тільки в мовних проблемах, але й у традиційному науковому кон- серватизмі
Отже вирішення проблеми «ісламськоїзброї» лежить у площиністворення фундаментальних досліджень зізброєзнавчоїпроблемати- ки окремих народів.
Багато чого у цьому напрямівже зроблено зусиллями фахівців різних країн. Так важливу роботу виконала видатна зброєзнавець Е.Г.Аствацатурян, протягом десятків років, створивши ґрунтовнідо- слідження, присвяченізброїКавказу та Туреччини.3 Із сучасних праць варто також виділити монографіїзнаного зброєзнавця Р.Елгуда, при- свяченіарабській зброїXVIII–X ст. та озброєнню з Танджорського
316
арсеналу у південній Індії4. Індійській зброїспеціально присвячено ще декілька серйозних розвідок5. На жаль ціта іншінечисленніро- боти повністю не розвіяли міф про «Східну зброю», хоча й значно наблизили його кінець. Слід зауважити, що найменш досліджений масив –іранськоїзброї почали серйозно вивчати поза «ісламським» контекстом ще з 30-х рр. ХХ ст. З того часу окремістатті аналіз матеріалу в межах комп- лексних наукових праць створили міцне підґрунтя для масштабного зброєзнавчого дослідження. Особливо цьому сприяли сучасніроботи провідних у галузісходо- та мистецтвознавців6. Отже, нарешті маємо щасливу нагоду отримати працю, автор якоїз рішучістю, подекуди навіть безапеляційністю, вщент трощить фунда- мент архаїчноїбудівлі закриваючи найбільшу прогалину зброєнавчоїпроблематики східних країн. Причому амбітний автор пропонуєви- вчати зброю в усій складностіїїісторичного розвитку від найдавні- ших часів до початку ХХ ст.
Монографія знаного іранського дослідника який викладаєв уні- верситетах США, Німеччини та Іспаніїнаписана англійською мовою, відтак приречена на миттєве опанування світового наукового ринку. Вперше взявши до рук цю книгу мимоволівідчуваєш якусь дивну суміш поваги, радісного очікування та… підозри, що це занадто добре, аби бути правдою. Важкий фоліант альбомного формату у твердій об- кладинціз супером –загалом 776 сторінок відмінного паперу й друку,
половина обсягу якого (380 с.) відведено під оригінальнікольоровіфо-торепродукціїзброїз детальними описами кожного зразка –броєзнавчімонографіїтакого обсягу з’являються навіть не кожне десятиріччя.
Перше враження від змісту –острах розчарування. Навіть для кни- ги такого великого обсягу задум автора видається занадто масштабним як на однотомне видання. Чітка структура роботи об’єднує29 логіч- но пов’язаних частин: (1) вступ; (2) історико-культурний екскурс; (3) зброя доби бронзи та заліза; (4) мідійськіта ахеменідськікинджали та мечі (5) Парфянськімечіта кинджали; (6) Сасанідськімечі (7) Важ- ливість та значення мечів у Іраніпісля мусульманського завоювання; (8) Шамшир та його варіанти; (9) містичний зміст Зульфакару; (10)
іранський прямий меч; (11) іранськімечінового часу (ХІХ- поч. ХХ ст.); (12–5) іранська короткоклинкова зброя; (16–1) списи, сокири, келепи, щити, обладунок, лук та стріли; (22) значення зооморфноїемблематики; (23–7)військовітрадиціїта бойовімистецтва Ірану; (28) висновки; (29) каталог, посилання та історіографія.
317
Підкріплюючи високий академічний статус монографії основно- му текстовіпередують п’ять послідовних передмов, написаних нау- ковцями різних країн, навіть континентів світу (С.13–8). Піднесено- захопленівідгуки віддають належну шану результатам десятирічноїпраціавтора. У одній зістатей, підписаній Дж. Куксіз Арканзаського антропологічного університету, навіть стверджується, що це чи не єдина робота з предмету яка взагаліварта уваги (С.14). Основна частина монографіїрозпочинається детальною хроноло- гічною таблицею де періодизовано правління іранських шахів та ма- пою Ірану, що дуже допомагають у роботіз книгою: адже не всівільно орієнтуються у перській історії автор же постійно оперуєзвичною для іранськоїісторіографіїхронологічною термінологією. Вступ, що замінюєпершу частину (С.25–6) присвячений цілком
обґрунтованій критиціхарактерного для Західноїісторіографіїосмис- лення іранського зброярського мистецтва як невід’ємного складника т.зв. «ісламського» історико-культурного простору. Автор показуєнеможливість дослідження речових джерел окремо від регіону їх до- джерельного функціонування, історичного та культурного контексту епохи.  Частина друга (С.27–6) у загальних рисах відтворюєісторію Ірану від часів бронзи до початку ХХ ст. Основну увагу приділено визначним подіям загальноїісторії історіїмистецтва та військового мистецтва.  На думку автора, іранська культура характеризується майже неви- черпними запасом міцностіта здатністю до адаптації в усічаси за- войовники країни врештіасимілювались із завойованими. За кожним новим поневоленням поставав «новий старий» Іран. Ікожен раз мис-
тецтво та суспільнітрадиції зокрема й військові відігравали головну роль у консолідаціїсуспільства.  Як іприйнято у зброєзнавствііранська зброя вивчається у хроно- логічній послідовності Найдавнішізразки, що дійшли до наших часів відносять до пе- ріоду виробництва бронзовоїзброїу Луристані що налічуєне одне
тисячоліття.  Для іранського зброярства періоду Ахеменідів характерний сим-
волізм, що разюче відрізняв його від традицій інших країн Близького Сходу. У цей же час в образотворчому мистецтвісформувалися го- ловніпринципи зображення людини, що відобразилися в оформленнізброї Проте зразків самоїзброїзбереглося замало.
318
Ще менше дійшло до нашого часу зброїПарфії Парфянський пе- ріод започаткував епічну традицію, що відігравала провідну роль у іранському мистецтвіаж до ХІХ ст., відобразившись у характерних сюжетах на зброї З того ж часу в суспільствіостаточно утвердився зороастризм що на два тисячоліття став ідеологічним підґрунтям іран- ського мистецтва. Зображення богів та демонів зустрічаються навіть на зброїдинастіїКаджар (р.п. 1794–925). З епохи Сасанідів збереглось чимало холодноїзброї Анімалістич- ний символізм у декоративному мистецтвіцього періоду підпорядко- ваний ідеїлегітимізаціїцарськоївлади та релігійних догматів. Загалом культурна спадщина Сасанідського Ірану справила тривалий вплив на культуру мусульманських країн у всьому регіоні Після арабського завоювання 651 р. н.е. національну незалежність протягом ще 200 років відстоювали три невеликіобластіна південно- му узбережжіКаспійського моря. Це відобразилося зокрема у збере- женніта оригінальному розвитку у цих землях давньоіранських мис- тецьких традицій та мови.  Першою ластівкою асиміляціїарабів у поневолене іранське сус- пільство став прихід до влади у ХаліфатідинастіїАббасидів. Ця пере- мога проіранських політичних сил знаменувалася стрімкою реаніма- цією сасанідських традицій у мистецтвіта поширенням культурних впливів Ірану на сусідніісламськікраїни.  Через 200 років араби втратили реальну владу в Іраніщо озна- менувалось виникненням у ІХ ст. першого, повністю звільнено- го від халіфського впливу, князівства Сафаридів. Це спричинило справжнєвідродження національноїгідностімісцевого населення та реставрацію давніх військових традицій. Одночасно, на вели-
чезній територіївід Іспаніїна заходідо Китаю на сходій Індіїна півдні продовжували поширюватись іранськікультурнівпливи, те- пер уже збагаченіарабськими та візантійськими елементами. Своєїкульмінаціїперське відродження сягнуло за правління Саманідів,  що домоглися повноїнезалежностівід Халіфату. На цей час припа- даєформування новоїперськоїмови (фарсі, розквіт національноїпоезіїта літератури. Традиціїдержавноїнезалежностірозвинули брати Аль-Буіди –ви- хідціз північних гірських областей Ірану. Спираючись на гірську пі- хоту з оригінальним комплексом озброєння вони навіть спромоглися поставити під безпосередній контроль багдадського каліфа. На жаль замало зразків їхнього озброєння збереглося до наших днів.
319
Звичайно, ісламське віросповідання наклало відбиток на всю куль- туру Ірану зокрема й на мистецтво. Втім місцевітрадиціїта смаки поступово применшили характернідля ісламу обмеження у художній творчості Разом з ними трансформувався стародавній зміст саса- нідськоїсимволіки: до Х ст. традиційніобрази (королі герої воїни, мисливці звірі птахи, квіти й рослини) перетворились на простіві- зуальнімотиви і разом з елементами, запозиченими з інших культур, знайшли вираз у декоративному мистецтвінового Ірану. Звичайно це відобразилось й у оформленнізброї Найважливішим підсумком арабського завоювання став той факт, що іранська культура й мистецтво не зникли, не розчинились у но- вому «мусульманському» культурному просторі Навпаки у Х–ХІст. перська мова повернула свій престиж та популярність. Нова перська
література, емблемою якоїстав геній Фірдоусі стала фундаментом на якому далізростало іранське мистецтво. У цілому культура Ірану за розмахом та глибиною свого впливу відіграла на Близькому Сходіне менш важливу роль, ніж антична спадщина на Європейському конти- ненті У 1219 р. розпочалось монгольське вторгнення, що принесло не- зліченістраждання населенню Ірану. Разом з мільйонами загиблих, сотнями міст та сіл було стерто на порох й 500-річний Арабський Халі- фат. Жахливий терор більш ніж на століття паралізував визвольнізма- гання Ірану ітільки в 1337 р. у Хорасанірозпочалось повстання проти ослаблених іроздрібнених вже на той час монгольських князівств. Так
повстала нова іранська династія Сербедарів (р.п. 1337–381). У мирний період за монголів ще більше послабли релігійнізабо- рони для митців, зокрема супротив зображенню живих істот, завдяки чому доісламській аніхейськімистецькітрадиції підсиленікитай- ськими культурними впливами, пережили справжній розквіт. Настав новий етап у розвитку живопису та декоративного мистецтва у якому
з’явились цілком новітніелементи.   Монгольська експансія напочатку викликала загальний занепад металообробноїгалузі Ремісники з Хорасану втікли на захід, спробу- вавши налагодити виробництво у Мосулі Багдаді навіть Каїрі Втім
зусиллями хана Хулагу у північно-західній частиніІрану була засно- вана нова реміснича школа. Коли ж Іль-хани втратили владу, вона мі- грувала у Фарс де набула значноїсамобутності Ера монгольського панування й Сербедарів завершилась встанов- ленням влади Тимура у 1370 р., який коштом кровіта страждання
320
сусідів звеличив столицю власноїімперії–Самарканд, переселивши туди ремісників, художників та архітекторів з підкорених Ірану й Ме- сопотамії Попри брутальність завойовників, іранське мистецтво епо- хи Тимуридів (р.п. 1370–506) досягло найвищого розквіту. У другій половиніXIV ст. почався новий етап його розвитку. У повному обсязівідродилася стародавня традиція зображення живих істот –людей та звірів. Сформувалася унікальна школа зброярського мистецтва, що сприяло широкому визнанню іранських зброярів за кордоном.
У XVI ст. до влади прийшла династія Сефевідів (р.п. 1502–736), яка спромоглася на кілька століть встановити сильну централізовану владу. Цей період став золотою добою іранського мистецтва. Оста- точно утвердилися новіта прадавнітрадиції занепали арабськісу- нітськідекоративнімотиви (куфічне письмо, геометричний орнамент тощо). У металообробцісформувався новий оригінальний стиль, що наслідував два головних принципи: збереження національноїіран- ськоїстилістики та слідування шиїтським релігійним догмам. Набув поширення писемний почерк –насталік, що замінив куфічний й вико-
ристовувався поряд з насхом й сулюсом. Раннісефевідськісюжети на металіпідтримували традицію невеликих арабесок інаписів у карту- шах. Іншімотиви складалися з версій перських поезій, імен Пророка та членів його сім’ї двірцевих та мисливських сцен на рослинному тліу медальйонах. Найвищих успіхів сягнула технологія виготовлен- ня сталі за свою якість та красу булатніклинки цінувалися не тільки в самому Ірані але й в усій Азіїта Європі
Ремісники металообробних галузей за правління династій Афша- ридів (р.п. 1737–802), Зандів (р.п. 1750–794) й Каджарів (р.п. 1794–1925) продовжували Сефевідськітрадиції Втім у кінціXVII ст. іран- ське мистецтво зазнало серйозних змін. Політична нестабільність та іноземне вторгнення призвели до знелюднення міст, тривалого куль- турного занепаду, що охопив усігалузіремесел та мистецтва, окрім мініатюри та живопису. За Каджарів у мистецтво почали повертатися прадавнірелігійно-містичніобрази й символіка забутіз сасанідських
часів. Традиція зображувати на холодній зброїнайважливіших міфо- логічних персонажів збереглася навіть до наших днів. Загалом національне зброярство, зберігаючись у поколіннях, за- вжди знаходило можливість пристосуватись до нових політичних та економічних умов, тяжіючи до осередків сильноїдержавноївлади.  Підсумовуючи вступний розділ, висловимо думку, що автор при- ділив забагато уваги цікавим подробицям, якіхоча й підсилюють
321
«відчуття» епохи, проте згубно впливають на створення їїцілісноїкартини: видається, що перебіг історичних подій висвітлено вкрай нерівномірно. Так автор справдімайстерно й емоційно (читання цієїкниги таки захоплює писуєдикунськізвичаїарабських завойовни- ків, численніантиарабськіповстання, родиннізв’язки історичних по- статей тощо. На жаль при цьому практично «поза кадром» залиша- ються такізначущівіхи історіїІрану, як тюркськідержави Караханідів та Газневідів, Сельджуцький султанат, навала кара-китаїв, держава
хорезмшахів, пізніше –узбецька (очолена ханом Шейбані та огузька (союзи Коюнлу) окупація східних та західних областей Ірану. А між тим багаторічне панування кочовиків різного ґатунку та перебування країни у складівеличезних строкатих за етнічним складом імперій не могло не привнести оригінальних культурних впливів! Фактично мате- ріалу вступу не вистачаєдля ґрунтовного історико-аналітичного огля- ду, проте він завеликий як на зброєзнавче дослідження, незважаючи навіть на намагання автора постійно звертатися до історіїмистецтва, виклад якого в результатіпостраждав від надмірноїкомпілятивності Цілком поділяючи право дослідника на власне бачення головного й другорядного в історичному процесі все ж дозволимо собізауважити,
що на нашу думку варто було б значно скоротити історичну частину, а більше уваги приділити нагальнішим для зброєзнавства проблемам міжетнічноїкультурноївзаємодії У однотомній спеціальній працідо того ж із такими масштабними завданнями навряд чи може бути ви- правдана надмірна увага до матеріалу, що виконуєфункціїісторичноїпередмови –зависока ціна кожноїсторінки. Врештірешт для вивчення надзвичайно складноїй багатогранноїісторіїІрану створено достат- ньо спеціальних праць (на якідо речіпостійно посилається автор).  Тільки з наступноїтретьоїчастини автор нарештіпереходить до  головноїтеми дослідження.  У першу чергу розглянуто бронзову зброю яку з 3 тис. до н.е. ви- робляли у західних областях Ірану –Луристаніта Еламі(C.47–5).  Попри досягнення сучасноїархеологіївисока культура виготовлення  цієїзброїдо нашого часу становить загадку для фахівців, хоча осно- вніетапи виробництва та склад сировини загалом відомій детально
розглянутіу монографії  Більшість зразків бронзовоїта залізноїзброї знайдених у похован- нях місцевоїеліти –воїнів-кіннотників, датують VIII–II ст. до н.е.,
хоча окремівідносять до XII– ст. до н.е. Особливостіїх декору поля- гають у зооморфній та іншій характерній орнаментації створеній під
322
впливом шумерських ассірійських, вавілонських, пізніше, скіфських мистецьких традицій. У процесірозгляду речових джерел автор залучаєдекілька типо-
логічних схем, що традиційно застосовуються при вивченнііранськоїбронзовоїзброї Так слідом за західними дослідникам автор приймаєза класифікаційний критерій загальну довжину зброї розрізняючи
кинджали (до 36 см), короткімечі(36-50 см) та мечі(від 50 см). За- стосовано й іншу, запозичену у німецьких дослідників7 схему, коли весь матеріал розбито на три групи в залежностівід форми та особли- востіконструкціїефесів. Кинджали з першоїгрупи –так званоїзброїз розширеним приплюснутим верхів’ям (flanged hilt), проаналізовано більш детально із залученням окремоїкласифікаційноїсхеми8.  Пильну увагу приділено проблемітипологізаціїта конструктивним особливостям залізноїта залізно-бронзовоїклинковоїзброї згрупова- ноїу відповідностідо місць їїзнахідок. Навколо цих зазвичай висо-
кохудожніх зразків не вщухають суперечки серед фахівців, пов’язанізокрема з надзвичайною складністю їх виготовлення (окремімечісконструйованіз десяти складових частин).  Нарештів окреміпідрозділи винесено археологічний матеріал з Гасанлу й Марліка. З останнім пов’язана окрема оригінальна класи- фікація9, що власне об’єднуєдві з відповідними класифікаційними критеріями за особливостями декору та формою ефесу (С.65–1).  За доби Ахеменідів були поширенімідійськіта власне перськіко- роткізалізнімечі–акенаки, що різнилися між собою способом но- сіння та можливо формою ефесу. Декілька знахідок репрезентують високохудожню церемонійну зброю цілком виконану із золота й при- крашену рельєфним зооморфним орнаментом –головами левів та гір-
ських козлів.  Як не дивно до наших часів дійшли лише поодинокізгадки про ви-
користання довгих мечів у ахеменідському війську, хоча на півночіІра- ну ця зброя була добре відома, про що свідчать археологічнізнахідки Амлашу. На відміну від останніх фальшіони та ножі що очевидно ви- конували допоміжнібойовіфункції збереглися лише фрагментарно.  Уявлення про зброю Парфіїможна отримати зіскульптурних ком- позицій та барельєфів на скелях. Саме за цими джерелами встановленіморфологічнітипи мечів з довгими вузькими дволезовими та корот- кими широкими клинками. Теорія підтвердилася при вивченніархе- ологічних знахідок з парфянських поховань. Майбутнідослідження
мають виявити зробленівони з простого заліза, чи сталі адже згідно
323
з відомостями писемних джерел парфянськіремісники уславилися якісними клинками ще в Іст. н.е. (С. 79–3).  При вивченнізброїСасанідськоїдоби вперше з’являється можли-  вість дослідження нечисельних писемних джерел (більшість докумен- тів було знищено ще за часів арабського завоювання). Так виявлено,
що у першій половиніV ст. н.е. сучасники розрізняли короткий меч, довгий меч та кинджал.  Завдяки тривалому вивченню іконографічних джерел –срібного
посуду та барельєфів вдалося уточнити морфологічнітипи та способи  носіння клинковоїзброї Скельнізображення стали основою для укла- дання детального опису мечів десяти сасанідських володарів10. Окрім того вперше відзначають зображення протошабель –однолезових ме- чів з нахиленим у бік леза руків’ям.
На жаль через особливостізороастрійського поховального обряду археологічнізнахідки не дають можливостінапевне атрибутувати їх як зброю конкретних осіб.  Форми ранньоїсасанідськоїклинковоїзброїнаслідували парфянськіта сарматськізразки зокрема їхнідовгіширокікільйони. До особливос-
тей же пізньоївіднесено новий спосіб підвішування за два Р-подібних вушка на піхвах (з VI ст. н.е.), що дозволяв носити їїпід довільним кутом.  Відомінинізразки, довжиною від 87 до 110 см мають дволезовіклин- ки, викривленіасиметричніруків’я з профілем під пальці надзвичайно маленькими гардами, або й зовсім без них, та пістолетними верхів’ями. У декоріефесу домінують мотиви пір’я (релігійного та міфологічного зороастрійського символу) та рослин. Загалом у оформленнівсе ж по- мітнігунськівпливи, тодіяк у формізброї–аварські У оформленніефесів та піхов використовували кольоровіметали, камені матеріал же  клинків, згідно з сучасними гіпотезами, вірогідно становить собою не просте залізо, а якісну сталь. Нарештінадзвичайно цікавими єнайдав- нішізнахідки дворучних сасанідських мечів із захисними дисками на руків’їта слабо викривленими клинками (С.89–8). З найдавніших часів меч відігравав провідну роль у суспільно- політичному та культурному життіІрану зберігши їїу повній мірідо періоду Афшаридів. Але тільки за Сефевідів була сформована свого роду етична концепція володіння та використання меча. До тих же ча- сів відноситься перша збережена у писемних джерелах термінологія
його складових частин (С.100).  Нинівстановлено, що з часів арабського завоювання мечіта інша клинкова зброя Ірану вироблялася з булату та пакетноїсталі що усла-
324
вилися своєю якістю та привабливим виглядом. На Близькому Сходівізерунчаста сталь називалася «пулад» (перською), або «фулад (араб- ською), в Індії«вутз». У країнах Європи візерунчастіклинки звали «дамаськими», за назвою відомого міста, хоча існують й іншітеоріїпоходження цієїназви. Фахівцірозходяться у думціщодо того вва- жати Дамаск перш за все транзитним торговим чи у більшій міріре- місничим зброярським осередком –очевидно мало місце те й інше. У будь-якому разіз часом він втратив своєзначення, поступившись Самарканду, Хорасану та Османським зброярським центрам.  Більшість фахівців дотримуються думки про виробництво булат- ноїсталів Індіїта на ШріЛанціз подальшим їїекспортом у віддаленікраїни. Центри виробництва також виявленіу Центральній Азії(на територіїУзбекистану) та Ірані(у Хорасані. Ще П. Аносов сформулював чотири принципи оцінки якостібу- латних клинків: втім їх дотримувалися зброяріта споживачізадовго до реанімаціїтехнологіївиробництва литоїбулатноїсталіу ХІХ ст.
Клинок випробовували на звук, гостроту леза, твердість та пружність
штаби. Успіхи сучасноїметалографіїдозволили сформулювати новіозна-
ки за якими булат можна відрізнити від інших видів сталі Для не- фахівця найбільш очевидною ознакою литого булату є звичайно, так звана дендритна сегрегація, що проявляється зокрема у «смугастому» виглядіштаби клинка. Між сортами булату, виробленими у різних кра- їнах, існують відмінності багато з яких досліджено тільки у ХХІст. Загалом булат поділяють на двіосновнігрупи в залежностівід вмісту вуглецю –м’який (<0,8%C) та твердий (>0,8%C). Писемніджерела донесли до нас, а сучаснідослідники відтворили декілька традицій- них методів виробництва литого булату у Бухарі(за записками Мас-
сальского), Південній та Північній Індії(С.99–09). За свідченням самовидців основними джерелами постачання візе- рунчастої(або т.зв. «дамаскованої») сталів Іран було виробництво, сконцентроване у чотирьох найбільших місцевих центрах –Хорасані Казвіні Нейрізі Ерсенджані а також імпорт з Індіїта країн Європи. Клинки зісталей різного походження начебто було легко розрізнити
між собою. Збереглися й свідоцтва переважно іноземних мандрівни- ків щодо найвідоміших зброярських центрів –Шехік, Keрман, Кум, Хорасан, Казвін, Ісфаган, Хорезм та Шіраз. Як уже зазначалося в давньому Ірані окрім ковальськоїобробки литого булату існував й інший, т.зв. пакетний спосіб виготовлення
325
дамаскованих клинків, коли штабу формували з шарів сталіз різним вмістом вуглецю, й відповідно різними механічними властивостями (за висловом аль-Кінді«чоловічої», тобто твердоїале крихкоїта «жі- ночої», тобто м’якоїале в’язкої. Найкращізразки виготовленіу такий спосіб ледве поступалися справжнім булатним. Проте іранськізброярівсе ж віддавали перевагу литому булату, зазвичай залишаючи пакети для стволів вогнепальноїзброїта кинджалів (С.109–13).  Для оцінки якості функціональностіта походження клинків у давньому світііснували різніспособи. Перськіта арабськідавніісто- ричніхроніки не тільки донесли до нас ціметодики, але й дозволили з’ясувати багато питань, пов’язаних з виробництвом та побутуванням мечів на Близькому Сході У монографіїпроаналізовано найвизначнішіописи клинковоїзброїта сталі створенівидатним арабським філософом та дослідником Абу Юсуфом аль-Кінді(р.ж. 801–76 рр.), командувачем аббасидською армією АкіХізамом аль-Хутталі(сер. ІХ ст.), середньоазійським ен- циклопедистом Абу Рейханом аль-Біруні(р.ж. 973–048), перським вченим Ібн Сіною (р.ж. 980–037), придворним Мобаракшахом Фахр Модабаром (ХІІст.) та єгипетським дослідником Мурдою Аліаль- Тарсусі(ХІІст.). Втім особливе наукове значення маєперший до- кладний коментар автора монографіїдо класифікаціїмечів, виконаноївідомим перським поетом, математиком та філософом Хаямом Ніша- пурі(р.ж. 1048–131) (С.114–23).  Після відкриттів П. Аносова науковцірізних країн не припиняють роботи з визначення й класифікаціїдавніх булатних клинків. Попри відмінностіу назвах та різну кількість виділених груп, всістворенідо- нинісхеми побудованіна двох головних засадах –фактуріта кольоріштаби й багато у чому збігаються. Все ж більшість сучасних фахівців схиляються до думки, що стародавня традиційна іранська класифіка- ція, за якою налічували до 10 сортів булату, єзанадто складною та не- практичною, й пропонують схеми побудованітільки на відмінностях фактури. У найбільш загальному виглядібулат поділяють на три най-
більшігрупи булату: смугастий, або хвилястий («Шам»), плямистий з фактурою дерева («Табан», «Хорасан»), та найцінніший –з повторю- ваним візерунком, або т.зв. драбиною Магомета («Кірк Нардебан»). Останнідослідження із залученням результатів металографічного аналізу процесів давнього виробництва призвели до створення новіт- ньоїсхеми, де окрім фактури й кольору врахованіособливостіструк- тури литого булату. Ця та іншінайвідомішісучаснікласифікаціїбулат-
326
них клинків ретельно розглянуто у монографії11. Надзвичайно цінною єформа подачіматеріалу у виглядітаблиць, що полегшуєїх детальну порівняльну характеристику, а також фотографіїфактур оригінальних зразків, що ілюструють кожну виділену групу (С.123–29). Слід від- дати належне автору, що зумів у доступному науково-популярному форматіта невеликому обсязірозділу висвітлити найважливішідля зброєзнавства, практичніаспекти у вельми складній з технічноїточ- ки зору проблематиці Все ж текст розділу вимагаєвід читачів комп- лексноїнауковоїпідготовки, що навряд чи можна вважати недоліком: адже книга розрахована в першу чергу на фахівців сучасного рівня. Один з найбільших розділів книги (С.130–94), присвячений сла- ветній іранській клинковій зброї–шамширу. Походження шаблінинієоднією з найбільш дискусійних проблем зброєзнавчоїісторіографії дуже незручною для компілятивного огля- ду. Поверхово розглядаючи цю тему, дописувач ризикуєбути звинува- ченим у тенденційностіта однобічності Саме в такому невигідному становищіміг опинитися автор рецензованоїмонографіїякби довів до
логічного завершення розпочатий ним у розділіісторіографічний ана- ліз. Доречісеред кількох розглянутих ним теорій єй сармато-аланська, у трактуванніЯ. Лебединського, який виводить шаблю «зістепів України та Маньчжурії»12. Втім автор спромігся уникнути розвитку проблемноїтематики, оперативно перейшовши до появи перших ша- бель безпосередньо в Ірані Писемніджерела відносять цю подію до ІХ ст. н.е., що підтверджується реальними зразками: найдавнішу від- найдену іранську слабовикривлену шаблю датують цим же періодом. Подальший розвиток шабліпов’язують зізразками сельджуцького періоду (ХІІст.). Більшість науковців збігається у думці що від часів своєїпояви шабельний клинок еволюціонував у напрямізбільшення
кривизни та появи єлмані Втім остання не стала обов’язковим атри- бутом іранськоїшаблі На Заходісформувалась стійка уява про шамшир як шаблю з клин- ком високоїкривизни, спеціалізовану для рубально-різального удару. Втім у Іраніцей термін до наших днів вживається як «меч» у загально- му значенні За різними даними саме слово «шамшир» начебто озна- чає«хвіст лева», або «кіготь лева». Клинки характерноїформи при- йнято пов’язувати з періодом правління шаха Аббаса І коли вони на- були найвищоїпопулярності Однак речовіджерела з Військового та Національного музеїв Тегерану переконують нас у тому, що класичнішамшири побутували ще у другій половиніХІ ст. Датування обґрун-
327
товане зокрема аналізом написів та декору клинків якіу різнічаси відрізнялися за формою та змістом. Використання терміну «шамшир» автором рецензованоїмонографіїзначно відрізняється від прийнятого у європейській науці Фактично  «шамширами» називаються всірізновиди шабель, що виробляли в Іра-
ніу різнічаси. Через це при описіморфологічних типів зустрічаються шабліз єлманню, долами, різними формами верхів’я, різноманітними клинками –від довгих, вузьких, майже прямих до коротких, широких, сильно викривлених, навіть із лезами хвилястоїформи.  Окремоїуваги заслуговуєконструктивна схема шамшира з тради- ційними назвами складових частин шаблі За основу детальноїсисте- ми вимірів автор взяв відомі добре відпрацьованісхеми, доповнивши їх власними розробками.  За умов незмінноїпротягом століть форми шабель та порівняно аскетичного стилю їїоформлення надзвичайно актуальним для до- слідників стаєвивчення картушів з написами на клинку, виконаних у
техніках таушування та насічки. Зазвичай напис складався з декількох частин: ім’я шаха чи володаря зброї ім’я зброяра, цитата з Корану та нумерологічний знак-талісман. За століття розвитку у зброярській справісформувалися власніви-
робничітрадиціїщодо маркування клинків. Так реальніісторичніпо- статі–уславленімайстри, інодімимоволіставали засновниками своє- рідноїторговоїмарки або знаку якості відтворюваного протягом століть поколіннями ремісників («Ісфагані», «Кальбеалі» тощо). У монографіїбагато уваги приділено не тільки цим легендарним прізвищам, але й менш відомим майстрам, що працювали в різнічаси. Також практично безцінною для дослідника єнаведена у монографіїдетальна інформа- ція, що стосується змісту типових написів, виконаних у різніперіоди. В окремих підрозділах автор прискіпливо проаналізував ефеси, розглянувши складовічастини, матеріали й ремісничітехніки їх ви- готовлення.  Залізні срібні та зрідка золотігарди та верхів’я шамширів прикра- шались у традиційних техніках гравірування, оброну, звичайного та рельєфного таушування, а також насічки, емалювання та інкрустаціїкоштовним камінням.  У конструкціїкільйонів загалом виділено чотири основних фор- ми: у виглядіґудзика (найдавніша), у виглядістилізованоїмечеті роз- ширеній сплющені та загнутівниз у виглядіголів драконів. Щічки руків’я виконували зіслоновоїта моржевоїкістки, інодіоленячого
328
рогу. Найпоширенішою формою верхів’я було оливкоподібне, нахиле- не під прямим кутом до хвостовика. Зустрічались також циліндричне суцільно металеве руків’я та форма класичноїкарабелі(у книзі–«кер- бели»). Розвиваючи теорію походження останньоїназви від іракського міста Кербела, автор наводить цікавіспостереження зіставляючи рід- кісніформи верхів’я іранських шабель цього типу та верхньоїчастини решітчастих дверей шиїтськоїсвятині–усипальниціІмама Хусейна у Кербелі Втім хотілося б зауважити, що походження терміну «карабе- ля» до цього часу залишається вельми дискусійним. У зв’язку з цим автору, на нашу думку, варто було б обмежитись аналізом походження
саме іранськоїзброїіз зазначеним верхів’ям. Адже проведений ним історіографічний огляд виглядаєвельми тенденційно, оскільки не вра- ховуєгіпотез, представлених зокрема у польському зброєзнавстві що пов’язують назву цього, надзвичайно популярного в РечіПосполитій з ХV ст. (!) типу шабліз османськими та іншими впливами13. Наостанку розглянутірізновиди декору каптурців, а також кон- струкцію та оздоблення піхов. Цікавим єаналіз зразків з «півночіІра- ну» (йдеться про Туркестан). На жаль, при визначенніїх особливос-
тей чомусь не приділено уваги походженню та аналізу оригінального рослинного орнамента, надзвичайно характерного для Бухарського та Хівинського ханств.
У цьому ж підрозділіпорушено питання про два способи носіння шамшира –лезом догори та донизу.  У музеях часом можна побачити дивніна перший погляд зразки шамширів з роздвоєним клинком. Це моделітак званого Зульфікара,
або Меча Пророка. Існуєдекілька писемних традицій про передачу Пророком Могаммадом улюбленоїзброїсвоєму зятю Аліібн АліТа- лібу (звідси –звичайнідля іранських клинків написи-заклинання на кшталт: «Нема молодця, окрім Алі нема меча, окрім Зульфікара»).  Після арабського завоювання образ священноїзброїшвидко знайшов собімісце в новому іранському шиїтському світоглядіперетворив- шись на символ боротьби з іноземними поневолювачами.
Цікавим видається факт, що у давніх писемних джерелах немаєжодноїзгадки щодо роздвоєноїформи клинка Меча. Перший такий опис відносять до ХІст., а ілюстрації–лише до XІІ–ХІ ст. Виготовленіза всіма законами зброярського мистецтва реальніпрототипи Зульфікара очевидно слугували більше релігійним симво- лом, аніж реальною зброєю (С.195–98).  Незважаючи на переваги шабель прямідволезовімечімасово по-
329
бутували ще у сефевідському війську свідченням чому єретельно ви- вченіколекційнізразки. Постійним декоративним мотивом на клин- ках цього періоду, що об’єднуєрозпорошений по музеях світу збро- єзнавчий матеріал, єзображення битви між драконом та сімарглом, очевидно пов’язаними з королівською символікою. Традиція розглядати меч як символ влади ще з ахеменідських ча- сів, збереглася до кінця династіїКаджарів коли традиційний меч із тридольним руків’ям та опущеними кільйонами із закінченнями у ви-
глядіголів драконів зазнав змін: ефес та клинок почали вкривати бага- тим насиченим декором із різних орнаментальних мотивів та написів. Втім найважливішим символом, відомим з XIV ст., все ж залишилася голова дракона. Його витоки вченіпростежують у символіцідавньоїПарфії Китаю тощо (С.198–06).
За Каджарів неодноразово здійснювались спроби модернізувати іранську армію за європейським зразком. Одним з результатів стала поява шабель-гібридів в яких іранськібулатніта дамаськіклинки мон- тувались з ефесами, якінаслідували французькіанглійські німецькіта австрійськіформи. Цікаво, що іранськізброярізапозичили у єв- ропейців не тільки форму зброїта орнаментальнімотиви, але й деякіспрощенітехніки декору (наприклад витравлювання) (С.207–11).  Розглядаючи каму та гаддаре (С. 212–18) автор звертаєувагу на серйозніпроблеми, що виникають при визначенніцих видів зброїу європейській історіографії Хотілося б додати, що відносно терміну
«гаддаре» суперечностей набагато більше, аніж згадано у монографії Так при дослідженнітурецькоїзброїчасто звертаються до замальо- вок та описів італійського вченого ЛуїджіФернандо Марсільї наве- дених у його «Stato militare dell’imperio ottomano» (1732 р.) де гаддаре (турецька назва –пала) дещо скидається на шаблю з хрестоподібною гардою та коротким широким начебто слабовикривленим клинком. Це дало підстави фахівцям перенести зазначену назву на цілий вид давніх турецьких шабель зісхожим клинком, верхів’ям карабелі(або з гранованим ковпачком), та хрестоподібною гардою з опущеними до- низу кільйонами14. Зауважимо, що тривала національна зброярська традиція, збере- жена до наших часів, звільнила іранську історіографію від терміно- логічних непорозумінь. Камою тут від сефевідських часів називали
невеликий меч без гарди з коротким широким прямим дволезовим клинком з долами, призначеним переважно для колольних ударів. Гад- даре характеризувалося таким саме руків’ям, але клинком іншоїфор-
330
ми, призначеним для рубання –масивним, з долами, прямою спин- кою, викривленою лінією леза та розширенням у зонібойового кінця. Отже іранська гаддаре –аж ніяк не шабля, скоріше це короткий меч з викривленим клинком. Сам же термін прийнято виводити від індій- ського «каттаре». Кама та гаддаре поширилися в Іраніза шаха Аббаса І який нама- гався послабити позиціїкизилбашів у своїй арміїза рахунок черкесь- ких та грузинських найманців, що прибували на службу з власною національною зброєю. З часом вона набула такоївисокоїпопулярностів країні що їїпочали виготовляти у місцевих зброярських центрах, зокрема Ісфаханіта Маразі започаткувавши конкуренцію кавказьким зразкам. Серед особливих прикмет зброїварто відзначити оригінальний ефес без гарди, один або кілька долів на клинку, зміщених відносно центральноїповздовжньоївісі(зазвичай один на каміта три на гадда-
ре), а також клейма майстра, вибитіу тіліштаби (частіше у гаддаре). Ефес та піхви виготовляли з традиційних матеріалів –кістки, рогу, дерева метала та шкіри. Штабу частіше виробляли зізвичайноїсталі втім інодізустрічаються й булатнізразки. Ханджар, або іранський кривий кинджал (С.219–29) справедливо
вважається одним із найефектніших різновидів іранськоїзброї Його походження до цього часу остаточно не з’ясоване. Сам термін вперше зустрічається у писемних джерелах Х ст., хоча його охарактеризовано як кинджал тільки за часів Аббаса І Втім за даними речових та іконо- графічних джерел у XV ст. ханджари вже були поширенів Ірані На думку вчених клинок відбув тривалу еволюцію від прямого до кривого, нагадуючи у цьому відношеннішаблю. Слабовикривленіклинки зустрічалися ще за Сефевідів, але вже за Каджарів (період най- вищоїпопулярностіханджарів) поширювались виключно кривікин-
джали. Давніефеси також могли відрізнятись від пізніших верхів’ям у стилікарабеліта опущеними вниз кільйонами із закінченнями у ви- глядіголів драконів.  Морфологічніхарактеристики класичного ханджара відзначаються
своєрідністю: руків’я оригінальноїІподібноїформи; клинок завжди починається як прямий, набуваючи кривизни тільки на певній відста- нівід п’яти. Вздовж центральноїповздовжньоїлініїклинка пролягаємасивне реберце, що починається при п’ятіклинка а закінчується у точцівістря. Відомііншізразки, де спинка клинка розлога, Т-подібна у перерізі але тільки до зони початку викривлення клинка де, на від-
331
міну від попереднього типу, починається реберце. Рідше зустрічають- ся зразки без центрального реберця взагалі але з долами, роздвоєним клинком, хвилястою лінією лез тощо. Носили канджар при лівому або правому боціу піхвах за поясом.
При використаннізазвичай застосовували зворотній хват. Більшість клинків вироблено з булату, хоча зустрічаються й про- стісталеві Руків’я переважно виготовлено з цілого шматка моржевоїкістки, рогу, каменю або металу та прикрашено золотом, сріблом та емаллю із застосуванням звичайних для Ірану технік, інодіна най- вищому художньому рівні Окрім традиційного декору зустрічаються нехарактернізагалом для зброярства давнісвітськімотиви, що стосу-
ються державних справ або інтимного життя. Це знайшло найвищий прояв у техніцірізьби по кістці відомоїще з сасанідських часів. У європейській та американській історіографіїханджар інодіплу- тають з арабською джамбією. Нажаль автор так іне уточнює чи єміж ними відмінності суттєвішіза назву.
Кард (С.230–36) –іранський короткий ніж, що вперше згадується ще в Авесті Кардами називають ножіяк військового так іпобутового призначення. Носили зброю на шнурку, підвішуючи до пояса з ліво- го або правого боку. Кард був обов’язковою частиною повсякденного костюму: за сефевідських часів у чоловіків не було прийнято виходи- ти з дому без двох кардів. У ХІХ ст. місцеве ножове виробництво зане- пало й ринок заповнився підробками під європейськізразки.  Клинок карда частіше однолезовий, хоча існують дволезові за- звичай з реберцем. У деяких зразків підсилене вістря для підвищення можливостіпробивання ним обладунку. Лінія леза трохи викривлена. Спинка клинка зазвичай ширша за 1 см. На відміну від ханджара лезо відділене від руків’я спеціальною втулкою. Клинок зазвичай дамаско- ваний. Руків’я виготовлене з моржевоїчи слоновоїкістки, або рогу. Зброя прикрашалась у традиційних техніках. На клинку карда не було прийнято наносити ім’я майстра, хоча інодізустрічаються на- писи Алі Аллах, або сури з Корану. Піхви простіз дерева, обтягнутішагреневою шкірою. Карди, виконаніз булатноїсталіта оздобленіна високому художньому рівнінадзвичайно високо цінувались: за свід-
ченням писемних джерел у другій половиніXVIII ст. виготовлення одного коштовного зразка оцінювалось приблизно у 500 г золота. Пішкабз (С.237–39) –зброя з особливими характеристиками. Його клинок довжиною до 25 см маєподвійну кривизну: від широкоїп’яти лінія леза на початку увігнута, ближче до вістря вигинаючись
332
(S-подібна форма). Спинка Т-подібна від п’яти до зони заточки. Бойо- вий кінець інодіпідсилений. Ступінь кривизни клинка значно відріз- нялася. У пізніх зразків може бути зовсім прямий клинок підвищеноїдовжини (до 50 см) та відсутньою Т-подібна спинка. Клинок часто прикрашався характерними орнаментами та написами. Руків’я пісто-
летноїформи зазвичай складається з двох обкладок з моржевоїкістки на заклепках. Піхви дерев’яні інодіметалеві На відміну від ханджара та карда пішкабз рідко зображували на мініатюрах, найдавнішіз яких датують XVI ст. Походження терміну точно не встановлене, одна з теорій пов’язуєйого з техніками та спо- рядженням для традиційноїіранськоїборотьби. Списи (Нейзе), відоміз найдавніших часів, завжди відігравали надзвичайно важливу роль в Іранській військовій історії(С.240–50). Спис був першою зброєю, згаданою в Авесті У різніісторичніперіоди виготовляли різнітипи наконечників, про що свідчать речовіджерела. Археологи знаходять списи як у Лурис- таній всьому Західному Ірані так й у північних провінціях, зокрема в гірському Марліку, де ця зброя очевидно користувалась особливою популярністю. Велика кількість знахідок дозволила виділити тут 10 типів наконечників надзвичайно різноманітних за формою та вагою. Меншою різноманітністю відрізняються знахідки з Амлашу, Амарлу та Луристану.  В Ахеменідській арміїсписоносцімали найвищий статус, т.зв. «Безсмертних». Загалом списи поділялися на довгі(кавалерійські та короткі(піхотні. Наконечники були двох типів –широкі листкопо-
дібніта тоншіу вигляділиста верби. Древка робились із дерева або металу й мали яблукоподібнізавершення. У цей же період сформува- лися підрозділи важкоїкавалеріїз довгим дворучним списом.  Функція важкоозброєного вершника –катафрактарія, була успішно розвинута у війську давньоїПарфії де спис став другим за значенням видом зброїпісля лука. Всього віднайдено п’ять зразків парфянських наконечників списів, довжиною від 23,2 до 33,5 см. Усівони зробленііз заліза, мають провух (насаджувались на древко). Висока ефективність важкоїкінноти зумовила їїподальший роз- виток за часів Сасанідів. Катафрактаріїз довгим важким дворучним списом складали першу лінію у війську та його основну ударну силу. Слід зауважити, що сасанідська армія в останніроки свого існу- вання встигла у повній міріоцінити значення стремен. Іконографічніджерела навіть свідчать про начебто першів історіїспроби важкоозб-
333
роєних перських вершників використовувати дворучний спис однією рукою з упором під пахвою, що було можливо тільки з цілком новіт- ньою для того часу кінською амуніцією.  Після арабського завоювання спис знову з’явився на полібою як основна зброя. Так єсвідоцтва щодо використання дайламітами дро-
тиків (зубін). Протягом епохи Газнавідів використовували особливівиди коротких метальних списів –хест, шел, тарад. Тодіж сформу- валася перша термінологія щодо їх різновидів. Окрім суто бойовоїспис також був репрезентативною та мислив- ською зброєю. Загалом для епохи середньовіччя виділяють два види списа –про- стий та багатолезовий (з роздвоєним наконечником, або тризубом)15. Їх наконечники та древка значно варіювалися за формою та довжи- ною, інодінабуваючи функціональностіалебарди. Окрім них розріз- няють також дротики довжиною від 75 до 90 см яківикористовували у комплектах.
Наконечники виробляли зізвичайноїта дамаскованоїсталі при- крашаючи їх у традиційних матеріалах та техніках. Древко робили з кизилу та верби.
Булава (Gorz) –улюблена зброя перських героїв у Шахнаме, про- тягом історіїІрану відігравала надзвичайно важливу роль не тільки на бойовище, але й як символ влади (С.251–61). Численнірізновиди цієїпрадавньоїзброїзгадуються в Авестіяк атрибут богів та янголів. Для їх визначення застосовано вісім різних назв. Булава складається з руків’я та яблука й призначена у першу чер- гу для розбивання ворожого обладунку. Найдавнішібронзовізразки з Луристану та Марліка мають яблука різноманітних форм з отворами для дерев’яних держаків.
Після арабського завоювання булава залишилася улюбленицею іран- ських важкоозброєних кавалеристів та командирів, на відміну від араб- ських та тюркських вояків у яких ця зброя не прижилася. Так за свідчен- ням писемних джерел султани Газневідськоїдинастії особисто прийма- ючи участь у битві користувалися булавами різного розміру та ваги. Булави, призначенівиключно для церемоній, мають держаки зна- чно довшівід бойових (до 150 см), декоративніяблука та пишний де- кор несумісний з бойовим використанням.
Попри певніскладнощіу класифікаціїбулав, загалом виділяють три типи яблук:
–кулясті грушеподібні жезлоподібні
334
–ребристіта шипасті –у виглядіголови тварини, людини, демона, дракона, або їхній комбінації Найдавнішіяблука кулястоїформи вироблялися з різних сортів ка-
меню, пізніше –бронзи, заліза, навіть дорогоцінних металів. Булави з ребрами, або пір’ям (перначі зазвичай виготовлялися зісталіта мали від шести до восьми вертикальних ребер (шестопер, іран- ський термін –шишпар). Першітакізразки простежують серед знахідок з Луристану (VIII ст. до н.е.). Попередниками перначів були булави з шипами або виступами різноїформи, що поряд з кулястими відносять- ся до найдавніших видів: деякізразки датують 2600 р. до н.е. Перначібули надзвичайно популярними за монгольського панування та в епоху Тимуридів. Зберегли вони своєзначення й за Сефевідів про що свідчать
речовіджерела (окремізразки навіть виготовленіз булату). Булави з яблуком, що зображуєголову бика мають легендарну істо- рію. Їх пов’язують як з міфічними королями та героями у Шахнаме, так іреальними історичними постатями –Чингіз Ханом та Тимуром. Ви- токи цієїзброївіднаходять у зооморфних та антропоморфних яблуках давніх булав Луристану та Марліка, що датують періодом після 1000 р. до н.е. Згодом такібулави набули значення символу королівськоївлади, хоча припускають, що ними користувались й звичайнівоїни.
Традиція використання цієїцеремоніальноїзброїзбереглася до на- ших днів у зороастрійських релігійних обрядах. Чекан або топірець (у давнину Табарзін, пізніше Табар) протягом століть залишався не тільки ефективною бойовою зброєю, але й ви- конував символічніфункції Найдавнішібронзовізразки з Луристану різняться оформленням робочих частин від найпростішоїдо вишука-
ноїзооморфноїорнаментаціїй датуються від 3 тис. до н.е. Зразки, що використовувалися в ахеменідській арміївивчають за зображеннями на скельних барельєфах. За формою робочоїчастини вони ближчідо келепів, аніж до топірців. Форма придатна для пробивання обладунку наслідується також у парфянських та сасанідських чеканів. Очевидно, що топірець виконував ту ж бойову функцію, що ібулава, тому за зна- ченням він займав рівне їй становище, зокрема й символічне. Після арабського завоювання чекан продовжував широко викорис-
товуватись, зокрема й як особиста зброя правителів. Детальний опис виготовлення топірця та термінологія його частин, вперше наведеніу манускриптісефевідських часів, майже повністю відтвореного у ре- цензованій монографії Аналіз речових джерел підтверджує що при
335
виготовленнічеканів до кінця періоду Каджарів часто застосовували булатну сталь. Декор виконувався у традиційних ремісничих техніках та стиліінодіна найвищому художньому рівні(С.262–66). Щити (Сепар) відомів Іраніз давніх часів (С.267–74). У загаль- них рисах всінайдавнішібронзовіщити (XIV–Х ст. до н.е.) мають по- дібніхарактеристики –приблизно однаковий розмір та округлу форму з виступом у центрі Деякізатонкідля реальних бойових дій, очевид-
но в давнину їх підсилювали шкірою або деревом. В ахеменідській арміїбули поширеніщити трьох типів: великі–у зріст людини, прямокутноїформи з очерету або шкіри; меншіовальніз металу або шкіри з умбоном; округліу формікошика зішкіри, або лози.  На відміну від перських парфянськіщити, зберігаючи округлу
форму були значно меншіза розміром. У сасанідськічаси сформувалася нова форма щита –прямокутно- го, з трикутним закінченням. В кінцісасанідськоїепохи у важкій кава- леріїпочали використовувати маленький круглий щит, що не заважав битися довгим важким списом. Після арабського завоювання з’являються свідчення про викорис- тання дерев’яних щитів. Класичніформи значно урізноманітнилися: писемніджерела ХІІст. згадують сім основних видів щитів. За свідченням іконографічних джерел у часи Іль-ханів та Тимури-
дів великоїпопулярностінабули великіта малікругліщити. А вже за Сефевідів загальноазійська форма круглого щита з великим круглим умбоном у центріутвердилася в Іраніяк основна. Розміри щитів вель- ми різняться, починаючись від 35 й перевищуючи 60 см у діаметрі Серед основних матеріалів для виготовлення щита застосовували шкі- ру різних тварин (зокрема й таких екзотичних як носорога), залізо, сталь, навіть булат. Шкіру фарбували у різний колір. Виготовлення щитів продовжувалося до кінця епохи Каджарів.
Втім за умов панування вогнепальноїзброїбільшість пізніх зразків виготовлена з символічною та декоративною метою. Іранськіобладунки (Зерех та Джешан) завжди вважалися одними з найкращих в Азії(С.275–85). З часом ітак високівимоги до іран- ських зброярів тільки підвищувались, в результатічого надзвичайно якісніобладунки отримали заслужене визнання в Аравії на Кавказі
в Туреччині Центральній Азії Росіїта Індії На останню іранське ви- робництво справило найвагоміший вплив. Елементи найдавніших бронзових обладунків знайдених у Марлі-
336
ку (XIV– ст. до н.е.) поділяють на три групи: конічнішоломи, по- яси з подвійними спіральними застібками, захисніобручі Протягом Епохи Бронзи був поширений лушпинчастий обладунок на підкладцізішкіри та тканини. В Ахеменідській арміїокрім бронзових елемен- тів використовували залізні Також були поширенішкіряніта фетровіобладунки, конічніметалевішоломи, а також ковпаки, що захищали голову та підборіддя. Конструкція обладунку Парфянських катафрактаріїв точно не встановлена. Згідно з існуючими теоріями він міг бути ламелярно- кольчужним, лушпинчасто-панцирним, або кольчужно-панцирним. За сасанідів виділяють чотири типи броні лушпинчаста(дрібнізахисніелементи закріпленіна підкладці ламелярна (накладеніодне на одне дрібнізахисніелементи, що міцно поєднаній не потребують підкладки), ламінарна (накладеніодне на одне та скріпленіметалевіпластини на підкладці, та кольчужна (плетиво з металевих кілець). Зафіксованітакож шоломи новітніх складних конструкцій. З часів арабського завоювання загальноприйнятими стали різнови- ди трьох типів обладунку –кольчужного, кольчужно-пластинчастого
та панцирного. Окремічастини складали комір, наплечники, наручі наколінники та нагомілники. У період після монгольського завоювання набув популярностішо-
лом округлоїформи, втім, згодом він повернув собістародавню ко- нічну витягнутість, тепер уже дзвоно-, або куполоподібну. До шолома кріпили наносник та кольчужну бармицю. При виготовленнітакого складного виробу як обладунок окрім власне сталівикористовувалось чимало матеріалів, необхідних при пошиттіодягу –різнівиди тканини, шкіра. Під ламелярний та коль- чужний обладунок шили спеціальний каптан. У зв’язку з ремісничими процесами виробництва обладунків та щитів хотілося б звернути увагу на важливість проблеми виготовлення та використання тканин у зброярській справі Рецензована монографія задумана як концептуальне дослідження де зброя показана як культу- рологічний феномен. Зокрема особливу увагу приділено виробничим матеріалам й ремісничим технікам. Тим дивніше виглядаємайже по-
вна відсутність інформації(зустрічаються тільки окреміназви) щодо різновидів, виробництва та застосування тканин у зброярстві Лук та стріли (Тір ва Каман) були не тільки ефективною зброєю на полібою. В Іраністрільба з лука, зокрема й з коня, була улюбленим до- звіллям, а також обов’язковим елементом виховання обох статей вищих
337
верств населення (принаймніу період зороастрізму). Стрільбою з лука Ахеменідськікоролідемонстрували свою вправність та відвагу, отож ця зброя, вперше згадана ще в Авесті мала також символічне значення. Найдавніших луків збереглося дуже мало. У Марліку та Гасанлу знайденірештки луків та один цілий бронзовий, незвичайноїформи, очевидно призначений для ритуальних потреб (XIV– ст. до н.е.). Крім того збереглися зображення луків того періоду, на жаль занадто маленького розміру. Збереглися свідчення очевидців щодо важливостілуків в Ахеменід- ській арміїде вони разом зістрілами комплектувалися горитами. В ін- шому разілук носили на плечі Використовували також окреміколчани для стріл. Луки різного розміру використовувались як у піхотітак й у кінноті А оскільки армія складалася з воїнів різних країн та племен,
луки також розрізнялись за конструкцією –Урзі, Еламськіта Скіфські. Складний композитний (виготовлений з різних матеріалів) лук ви- користовували парфянськівершники. Схема їх бойових дій базувала- ся на взаємодіїз катафрактаріями та відновлюваних запасах стріл. За сасанідських часів тактика лучників зазнала значних змін. Осно- вними стрільцями в арміїстала піхота та воїни на слонах. З часом ком- позитний лук став схожим на гунський. Пізніше за часів Аббасидського халіфату більшість лучників зно- ву становили вершники. У писемних джерелах зустрічається багато термінів для позначення складових частин луків та їх різновидів яківиготовляли в різних районах Ірану. Абсолютна більшість з них була композитноїконструкціїяка заховуєнайвищий бойовий потенціал. Кіннілучники залишались важливим різновидом військ й протягом
Сефевідського періоду напочатку якого з’явився трактат КяшефіСеб-
зеварі де зокрема було викладено настанови стрільби з лука та надано
багато інформаціїщодо різновидів цієїзброї Для дослідження іранських луків у монографіїзастосовано три класифікаційнісхеми. За першою16 луки поділяють за формою на ви- гнуті(прості, з подвійною угнутістю, подвійно вигнуті(композитні
та трикутні Інша класифікація17 базується на матеріалах з яких виготовлено
зброю: за нею виділяють простий (з дерева), підсилений (з дерева та жил) та композитний (з різних матеріалів). Остання схема18 також приймаєза класифікаційний критерій ма- теріал виготовлення лука. Втім запропоновано більш гнучкий підхід: визначено два класи (луки виготовленіз одного та двох чи більше ма-
338
теріалів) у кожного з яких може бути велика кількість підкласів, ви- значених вже за формою та іншими критеріями. Для виготовлення лука використовували різніпороди дерева, жили, ріг, навіть метал, виготовляли спеціальніклеї Захисний перстень ви- готовляли з різноманітних матеріалів –металу, рогу, каменю, шкіри. Велику увагу у монографіїприділено вивченню давніх технік
стрільби, без якого неможливо судити про значення луків та тактику їх застосування. Для різних завдань застосовували різнітипи стріл у різніперіоди. У
дописемний період згідно з археологічними даними тільки у Марліку налічується до 11 типів стріл. Писемніджерела пізніших часів зберегли великий обсяг інформаціїщодо назв та форм наконечників стріл. Окремий розділ роботи присвячений символіці(С.316–32), що в різнічаси зображалася на зброї Розглянуто характерніпроблеми атрибуції виконаноїза зображеннями лева та сонця якічасто помил- ково відносять виключно до епохи Каджарів, хоча цісимволи мають давніше коріння. Окремо вони функціонували ще за ахеменідських часів. Поєднання обох символів зустрічається на предметах починаю- чи з сельджуцького та сефевідського періодів. Серед іншоїсимволіки особливу увагу приділено сполученню та- ких міфологічних символів як лев та бик, очевидно пов’язаних зізмі- ною пір року а також пізніших –лева та гірського козла. Одним із найдавніших символів вважалось небо, що зображува- ли у виглядітрикутника, або наконечника списа (рідше зустрічалися хрест та квадрат) ще за 4 тис. до н.е. Місяць (перший державний сим- вол Ірану) та Сонце (стало державним символом наприкінціахеменід- ськоїдоби) також грали надзвичайно важливу роль у символіці–їх зображували на прапорах, штандартах тощо.
Інше небесне зображення –орел, вважався символом королівськоїкорони та добрим знаменням. Пір’я орла та міфічних птахів (Сімаргла та Варагна) відтворювали на мечах та шоломах, навіть коронах з часів Сасанідів.
У монографіїдокладно розглянутінепроста історія та зміст зазна- ченоїсимволіки, проаналізованірізноманітнітеоріїїїпоходження. Останнірозділи монографії(з 23-го по 27-й, С.333–66), присвяченіаналізу військових та світоглядних традицій іранських воїнів. Ця тема не пов’язана безпосередньо з проблематикою історичного зброєзнавства, проте єважливим складником запропонованоїавтором оригінальноїкон- цепціїкомплексного аналізу холодноїзброїяк національного культурно-
339
го феномену. Розглянутіісторія традиційноїборотьби варзеш пахлаваніта методи підготовки воїнів, кодекс воїнськоїетики Джаванмарді, роль яку посідала та відігравала військова верства в суспільстві Окремо про- аналізованібойовітрадиціївійськово-релігійного ордену дервішів, що відігравав видатну військово-політичну роль за Сефевідів, а також Нагга- лі–театральніпостановки класичних епічних творів (зокрема Шахнаме) де актори-воїни зісправжньою зброєю імітували битви та двобої Неможливо обійти увагою великий каталог, що налічує505 предме- тів ісам по собієбезцінним визначником. Значна кількість з цих зразків уперше введена до наукового обігу, ікожен супроводжується ретельною атрибуцією яку рідко зустрінеш навіть у спеціалізованих виданнях. Окрім величезноїбази речових у монографіївикористано солідний корпус писемних джерел, здебільшого опублікованих раніше. Це пере- важно трактати, манускрипти та класичніепічнітвори різних часів. Оцінюючи працю не можна не відзначити їїважливість у вивченнікомплексу козацького озброєння, зокрема клинковоїзброї–шабель ікинджалів. Коректна атрибуція величезноїкількості«козацьких»
шамширів іханджарів, що зберігаються в українських музеях –одна з найактуальніших проблем українського зброєзнавства. У підсумку хотілося б ще раз звернути увагу на видатне значення мо- нографії що закриваєнайбільшу з прогалин у зброєзнавствімусульман- ських країн. Ця робота фактично ставить крапку у штучній проблематиці«ісламськоїзброї» не залишаючи для неї«життєвого простору». На наш погляд у концептуальному відношенніпраця єзразком для сучасних фундаментальних досліджень: автору вдалося глобально пі- дійти до історіїкультури Ірану простеживши їїдинамічну взаємодію з оточуючим світом, але вдало підкресливши при цьому національну культурну автентичність та вікову традиційність. Феномен зброїроз- глянуто через культурологічну призму, як результат взаємодіїдуховноїта матеріальноїіндивідуальноїта суспільноїдіяльності Відтак запро- поновано сучасний синтетичний методологічний підхід до вивчення зброї який передбачаєобов’язкове, масштабне застосування методик широкого спектру гуманітарних, точних та природничих наук. Зви- чайно це вимагаєпідвищеного рівня фаховоїпідготовки істориків- зброєзнавців та залучення до співпраціз ними фахівців різного профі- лю, власне перехід від індивідуальноїроботи до досліджень у складіробочих груп. Очевидно саме за подібною організацією роботи –май- бутнєзброєзнавчоїнауки. Сильною стороною працієїїісторіографічний фундамент. Моно-
340
графія у рівній міріспирається як на класичній новітніпрацізнаних європейських фахівців так імаловідомієвропейському загалу іранськінауковірозробки. Результатом став надзвичайно актуальний для су- часноїнауки плідний науковий синтез методик та прийомів прийня- тих у Східніта Західній історіографії Його висока ефективність за- безпечила успішне вирішення цілого ряду питань якіроками заганяли в глухий кут західних фахівців. Особливо це помітно при дослідженніпроблем термінології чому у монографіїприділено пильну увагу (що
єще одним безсумнівним плюсом роботи). Щоправда мовніта географічніфактори все ж зіграли свою не- гативну роль, змусивши автора пройти повз чималий обсяг важливих праць з предмету, зокрема це стосується російськомовних та поль- ськомовних досліджень Е. Аствацатурян, М. Денисової М. Мерперта,
В. Арендта, Ю. Худякова, М. Гореліка, В. Квасневича, В. Джеванов- ського та ін. Хоча й тут маємо віддати належне автору –ним залученіангло- та німецькомовніроботи українських, російських та польських фахівців –Є Черненко, Ю. Міллера, І Комарова, В. Луконіна, А. Іва- нова, О. Левикіна, М. Гореліка, Л. Кобилинського, З. Жигульського, А. Ходинського.
Звичайно праця не позбавлена недоліків, відзначених у текстіре- цензії Втім вони суттєво не вплинули на результат справдітитанічноїроботи, виконаноїавтором. Більшість подібних проблем у різній мірівластивібудь-якому ґрунтовному науковому дослідженню, зокрема такого масштабу. Враховуючи всівідзначеніпозитивністорони монографії їїповну відповідність академічним стандартам та найвищий рівень міжнарод- ноїй міжгалузевовоїнауковоїінтеграції варто визнати: перед нами сучасна фундаментальна наукова праця у своїй галузі робота ХХІсто- ліття у повному значенніцього слова. Поза цим розглянута монографія –більше ніж монументальний компендіум іранськоїхолодноїзброїта авторитетний дороговказ до їївірноїатрибуції Це просто єдина фундаментальна зброєзнавча праця з предмету на сьогоднішній день. 1 Tirri A. C. Islamic Weapons. Maghrib to Moghul. –USA, 2003. –P. 11. 2 North А. An Introduction to Islamic Arms. –London, 1985. –P.5. 3 Аствацатурян Э. Г. Турецкое оружие в собрании Государственного Исто- рического музея. –СПб., 2002; Їїж. Оружие народов Кавказа. –СПб., 2004.
341
4 Elgood R.. The Arms and Armour of Arabia in the 18th–9th and 20th centuries. –Aldershot, England, 1994; Його ж. Firearms of the Islamic World: In the Tared Rajab Museum, Kuwait. –London, 1995; Його ж. Hindu Arms and Rituals. Arms and Armour from India 1400–865. –Delft, The Netherlands, 2004. 5Haider S. Z. Islamic Arms and Armour of Muslim India. –New Delhi, 1991; Jaiwant Paul E. Arms and Armour: Traditional Weapons of India. –The Netherlands, 2005.
6 Йдеться про роботи А. Джеймса (A. James), Б. Гілмора (B. Gilmour), П.Р.С. Мюрея (P.R.S. Moorey), Ш. Р. Кенбі(Sh. R. Canby), Ш. С. Блейр (Sh. S. Blair), В. Луконіна, А. Іванова, Л. Кобилинського (L. Kobylinski) та ін.
7 Grotkamp-Schepers B., Joerißn P. Deutsches Klingenmuseum Solingen:
Fürer durch die Ausstellungen. –Kön, 1997.
8 Medvedskaya I. N. Iran: Iron Age I. // British Archeological Reports, 1982 –№126.
9 Negahban E. O. Weapons from Marlik. –Berlin, 1995.
10 Masia K. The Evolution of Swords and Daggers in the Sasanian Empire //
Iranica Antiqua, 2001. –Vol. XXXV. –P.185-239
11 Zeller R., Rohrer E.F. Orientalische Sammlung Henri Moser-Charlottenfels:
Beschreibender Katalog der Waffensammlung. –Bern, 1955; Rawson P.S. The
Indian Sword. –Copenhagen, 1967; Jacob A. Les Armes Blanches du Monde
Islamique: Armes de Poing: Éés, Sabres, Poignards. –Paris, 1985; Weapon of
Islamic World: Swords and Armour: Exhibition Catalogue. –Riyad, 1991; Figiel
L.S. On Damascus Steel. –Atlantis, 1991; Sachse M. Damaszener Stahl: Mythos,
Geschichte, Technik, Anwendung. –Düseldorf, 1993; Feuerbach A. Crucible Steel
in Central Asia: Production, Use, and Origins. Diss. Phil. –London, 2002.
12 I.Lebedynsky. Les Armes Orientales. –Paris, 1992 –P.58.
13 Квасневич Влоджимеж. Польские сабли: Пер. с польск. –СПб, 2005. –С.54-58
14 Аствацатурян Э. Г. Турецкое оружие… –С.90, 332.
15 Zeller R., Rohrer E.F. Orientalische Sammlung...
16 Zutterman C. The Bow in the Ancient Near East, a Re-evaluation of Archery
from the Late 2nd millennium to the End of the Achamenid Period. // Iranica Antiqua,
2003. –№XXXVIII. –P.119–66.
17 Kobylinski L. Persian and Indo-Persian Arms. // Persian and Indo-Persian
Arms and Armor of 16th –19th Century from Polish Collections. –Malbork: Muzeum
Zamkowe w Malborku, 2000. –P. 67; Hein J. Bogenhandwerk und Bogensport bei
den Osmanen nach den “Abzug der Abhandlungen der Bogenschüzen” des Mustafa
Kani. Ein Beitrag zur Kenntnis des tükischen Handwerks und vereinswesens. //
Der Islam, 1925 –№ 14. –Р.332.
18 Dwyer B. Персональне спілкування з автором монографії Сідней, 2006.

Rezvani, Babak (2008). Review of Arms and Armor from Iran by Babak Rezvani, Iranian Studies:. Journal of the International Society for Iranian Studies, volume 41, number 1 February 2008 , pages 103 - 106.

 



Arms and Armor from Iran: The Bronze Age to the End of the Qajar Period by Babak Rezvani

Arms and Armr from Iran: The Bronze Age to the End of the Qajar Period is the title of a great book which deserves the name and fame of an Encyclopedia, Manouchehr Moshtagh Khorasani, the author of Arms and Armor from Iran, has created a valuable and time-consuming work by cataloguing and describing the artifacts in ten Iranian museum collections. The author gives extensive descriptions of the artifacts, provides us with sketches and pictures, and gives references to the location and the number of artifacts in different museums' collections, where one can easily find the artifacts. Therefore, there is reason to believe the reliability and validity of the given information.

 

The author gives a historical description of consecutive periods in the Iranian history, from the Bronze Age until the end of the Qajar period.He does this accurately and refers to many sources. He also discusses many issues by providing arguments both for and against each position. By this, he places the discussion and description of artifacts in a broader social and historical context, which is helpful for both experts on weapons and historians.This book can indeed be regarded as an educative source too. It teaches the lay person a lot about the art of weapon production in a vast time span and large territory. The specialist and expert terms can be consulted in the book itself.

 

Very interesting is Khorassani’s effort to identify the origins of type of weapons.He correctly (and based on sound evidence) attributes Qame to the Caucasus. It is clearly similar to the Goeargian Kindjali. He traces the origins of this weapon in the Caucasusand notably to the Armenian, Georgian, and Circassian seventeenth-century Safavid subjects. He cites Zeller and Rohrer (1955, p. 284) who attribute the origins of this weapon to Circassians (p. 214). This lattter assumption might evoke the question of how it has been possible when the land of Circassia was never under the Iranian political sovereignty. Often, this kind of rejection is politically motivated and tries to downplay the historical legacy of one country in a broader region, without any regard to the factual state of affairs in a certain period of time.

 

We should bear in mind that the exchange of goods has been a reality even before the age of globalization, and that was a process which was not necessarily bound to the political boundaries. The Silk Road is an excellent example of how goods and products that originated in different cultures have been introduced to others. If the process of exchange of goods and imitation in production could take place during the medieval times, it is only logical to assume that it could have also been the case during the seventeenth century. If no one questions the introduction of production of "China" porcelains in Europe, then it is logical to assume that the art of production of certain kinds of weapons was introduced from the (Northern) Caucasus to Iran in the seventeenth century.

 

Second, there is factual evidence, which makes Khorasani's assumption very plausible. In the seventeenth and eighteenth centuries, a large portion of the Iranian army consisted of Caucasians - notably Georgians. The author mentions this group and Circassians as the introducers of Qame into the mainstream Iranian weaponry. He also mentions the reports that Dash Akol and his rival Kaka Rostam were using this weapon in fights in the early twentieth-century Tehran (p. 214). This is interesting as the Iranian sovereignty over the territories in the Caucasus had ended already in the first half of the nineteenth century (1828). Nevertheless, as the historical accounts show, the interaction between the Caucasus and Iran had still been strong until the first half of the twentieth century. Many revolutionaries, not only Moslems but also Georgians and Armenians from the Caucasus, took part in the Iranian Constitutional Revolution. The famous revolutionary, Yephrem Khan, for example, was an Armenian from Ganja and was even imprisoned first by the Tsarist Russia before he moved to Tabriz andTehran.

 

Third, the imitation in production of weapons is not necessarily dependent on the direct contacts between the geographical regions. As earlier stated, Circassia proper has never been part of Iran and the author nowhere makes such a claim. Nevertheless, there exists much historical evidence, which confirms that aside from Georgians and Armenians, the Daghestanis and Circassians also lived in the seventeenth-century Iran(see e.g., Engelbert Kaempfer's Am Hofe des persischen Großkönigs 1684-1685, p. 204). Still, a village near Asopas town of Fars is called the Qale-ye Cherkes [the CircassianCastle]. The interview of the village chief by Oberling (1963, p. 141-2). resulted in the confirmation of awareness of the inhabitants' Caucasian roots.

 

It should be notd that by the reference to "Circassian," ethnic groups other than Circassian proper might also be meant. It is an exceptional case that ethnic groups are known by different ethnonyms in different historical periods by outsiders. Circassian dress, weaponry, and image were not restricted to Circassians proper, but all Caucasian mountain dwellers (e.g. their kinsfolk the Abkhaz, the Ossteians, the Chechens, and Ingushetians, and even the Georgian highlanders, etc.). might have been named as such, using an umbrella term. The case of Abkhazians is especially noteworthy. Abkhazians, whose living areas in many cases overlap with those of Georgians, are ethnically related to Circassians and, in many countries (e.g. Turkey) are put under the umbrella ethnonym of Circassian (Cerkez). Moreover, according to many sources (see, e.g., Khintibidze, 1998, pp. 72-4), the toponym, "Abkhazia," in the historical accounts does not necessarily refer to the contemporary Abkhazia, but was also used as a toponym for Georgia in general. He gives an example of the poet Khaghani from Shirvan (in the contemporary Republic of Azerbaijan' territory) "who had close contacts with the Georgian Royal Court of Queen Tamar and writes in a letter penned in Persian: I fell in love with a pretty woman so much that I settled in Abkhazia and began to speak Georgian" (Khintibidze, 1998, p. 73).

 

It is also very possible and logical that the Circassians proper, as well as the other peoples of the northern Caucasus, were present in the territory under the Iranian sovereignty in the South Caucasus. LAbor migration has been a phenomenon of all times, and it is only logical that these warriors were much in demand for their military skills. All-in-all, Khorasani highlights a forgotten Caucasian aspect of Iran, which is rarely stressed nowadays as it should.

 

One of the issues discussed in the book (chapter 22, especially pp. 320-1) is that of the national Iranian symbol “The Lion and the Sun” (Shir-o Khorshid). Although there is evidence that this symbol has a pre-Islamic origin, the lion and the son (as a unitary symbol and emblem) had been used widely since the Saljuq era onwards. As the zodiac lion rests upon the sun in astrology, it raises the question: “Why should there be a double emphasis on sun”?It is my own hypothesis that sun represented a female entity, and the male lion clearly symbolized the male counterpart. This claim can be supported by two arguments. First, as the ancient Iranian philosophy has been dualistic in nature, it is very well possible that the coinage of this sign has had a dualistic connotation too. Second, although the modern Persian does not recognize gender in nouns, it is obvious that sun is regarded as a female entity, in contrast to its pre-Islamic male gender. in the pre-Islamic Iranian mythology, the sun was a male; the angel/deity of Sun, Mithra was male after all! Khorshid [sun] is clearly referred to as Khorshid Khanum [the Lady Sun] in the colloquial Persian language, and the names Mithra and Mehr of the mail deity are now used as girl names as Mitra and Mehri. However, the exact date of the sun's gender transformation is unknown; it seems to have a long history because the sun is represented as female in many older Persian stories.This hypothesis could clearly be in accordance with the claim that the (female) sun was added to the lion because a Saljuq king wanted to portray his wife, but it was not possible to do so according to religious beliefs, so he chose to portray instead a sun.

 

Another assumption which is very popular to date in Iran is that the Lion represents Ali, the first Shi'ite saint after the prophet Mohammad. Ali is known by Shi'ite Moslems as Asad-Ullad, which in Arabic means the "Lion of God." We should, however, bear in mind that the Saljuq rulers were Sunni, and although Ali is recognized by Sunnis as the fourth successor of the prophet Mohammad, it is not very likely that a Sunni ruler would introduce a prominent Shi'ite symbol. Nevertheless, the extensive use of this symbol since the Safavid times onwards could be placed within the context of its Shi'ite connotation with Asad-Ullah. Indeed, the book is an exemplary work, which shows that certain symbols are used in certain periods of time, although with different meanings. This book also shows that the histoory if weaponry in Iran reflects the Iranian history in general. Likewise, in the Iranian history, in general, there is a continuity that is visible in the history of Iranian arts and certain old elements (from both the Islamic and pre-Islamic periods) return and come back to the fore, though with a new meaning and in a different context.

 

This book is not only restricted to arms and armor, but it also has chapters on martial arts and the art of recitation of epics and performative arts such as Ta’ziye.My suggestion is that the author should add a chapter on martial music in a new edition: Iranian music is known as both Bazmi [festive] and Razmi [martial]. It will not be a big surprise that further research, indeed, shows a connection between certain Razmi musical from Iran and those in the Caucasus. The martial musical connection could implicitly support the Caucasian aspects of the Iranian martial and military arts, in general, and is in accordance with the author's aforementioned assumption about the origin of Qame.

 

Arms and Armr from Iran is a masterwork, which has been brought about by extensive research. The book is recommended not only to the experts and collectors or arms and armor, and to the archaeologists and historians, but also to the regional experts on this part of the world, geographers and social scientists.The nice pictorial collection in the book is also another reason which invites this book to the personal and professional bookshelves.

 

Babak Rezvani

 

University of Amsterdam

Stüss-Lautenberg, Jürg (2007). Review of Arms and Armor from Iran by Dr. Jürg Stüssi-Lautenberg. Allgemeine Schweizerische Armee Zeitung (ASAZ).

Die über 750 Seiten dieses Buches, die Hälfte davon Farbbilder, stellen alles in den Schatten, was über die reiche Tradition der Schutz- und Trutzbewaffnung Irans von der Bronzezeit bis ins frühe 20. Jahrhundert bisher geschrieben worden ist. Eine dem Rezensenten bekannte schöne, aber nur aufmerksamen Besuchern des Nationalmuseums in Teheran geläufige Pfeilspitze, aufs Geratewohl gesucht, hier ist sie in prächtiger Abbildung! Ja es erhebt sich die Frage, ob jemals weltweit über eine nationale Waffentradition ein besseres Buch geschrieben worden sei. Wer Waffenfreunden oder Liebhabern des Orients ein Geschenk machen will, das für Jahrzehnte Freude bereitet: Hier ist es!

Schumacher, Tobias (2007). Die Wurzeln des Wootz. . Review of Arms and Armor from-Iran by Tobias Schumacher, , Editor-in-Chief of Hephaistos, Hephaistos,, 9/10, 2007, pp. 60-61.

 

Manouchehr M. Khorasani – Schatzheber. Er hat 5000 Jahre iranischer Kunst- und Kulturgeschichte über Schwerter, Waffen und Rüstungen zu einem sensationellen Buch zusammengetragen.

 

Noch nie gezeigte Schätze persischer Schmiedekunst in einem Prachtband vereint

 

Serie: Die Wurzeln des Wootz

 

Der Titel des in englischer Sprache verfassten Monumentalwerkes – „Arms and Armor from Iran: The Bronze Age to the End of the Qajar Period“ – ist zunächst ein Versteckspiel: Nicht jeder Mitteleuropäer, und sei er kunstgeschichtlich bewandert, ist mit den Herrschaftsepochen des persischen Reichs vertraut. Erst wer sich vergegenwärtigt, dass Khorasanis Betrachtungen eine Spanne von der Bronzezeit bis ins Jahr 1925 umfassen, kann ermessen, welchen Reichtum der Autor auf 780 Seiten zusammengefasst hat. Im März kommenden Jahres findet in Teheran ein Kongress statt, auf dem Khorasani weitere Forschungsergebnisse zum Wootz-Stahl vorstellen will.

 

Manouchehr Moshtagh Khorasani ist ausgewiesener Spezialist für Waffen und Rüstungen des Mittleren Ostens. Sein Forschungsschwerpunkt liegt auf dem einstigen persischen Reich.  Die Schmiede in jenen Regionen des Iran, die Khorasani auf seinen Forschungsreisen durchstreift hat, begründeten einst den Ruf der Damaszenerwaffen, um die sich inzwischen die teils unsinnigsten Legenden ranken. „Arms and Armor from Iran“ räumt damit (hoffentlich) endgültig auf!

 

Über 800 persische Original- und Sekundärquellen  hat der Autor erstmals ins Englische übersetzt und erschließt somit bislang nicht veröffentlichte Informationen aus persischen Originalschriftstücken – auch mit detaillierten Erläuterungen zu Schmiedetechniken und zur Klassifizierung des Wootzstahls.

 

Über 500 Artefakte aus zehn iranischen Museen, größtenteils königliche Kollektionen, die in den Magazinen schlummerten und noch nie zuvor der Öffentlichkeit zugänglich gewesen sind, aber auch aus Privatsammlungen, werden in dem Buch erstmals präsentiert mit 625 Schwarz-Weiß- und über 2800 Farbabbildungen. Für Fachleute und Kenner herausragend sind beispielsweise die Fotos von parthischen Schwertern, die bislang weitgehend als gar nicht mehr erhalten gelten.

 

Das Buch, das für jeden, der sich mit Damaszenerstahl beschäftigt, künftig als Standardwerk zu gelten hat, zeigt die unterschiedlichsten historischen Waffengattungen und Rüstungsarten aus Bronze, Eisen und Stahl: Messer, Schwerter, Lanzen und Dolche, Äxte, Streitkolben, Bögen, Pfeile Rüstungen, Kettenhemden, Helme, Brust-, Bein- und Armpanzer und anderes mehr. Überraschend vieles davon ist aus Wootzstahl gefertigt.

 

Die Detailaufnahmen von Griffen, Goldeinlegearbeiten und vor allem von den Damastklingen, die jedes Objekt von nahezu allen Seiten beleuchten, bieten einzigartige Vorlagen und Inspirationsquellen für Reproduktionen; um so mehr, als zu jedem Exemplar exakte Werkstoff-, Größen- und Gewichtsangaben gemacht werden.

 

Bei vielen Objektbeschreibungen fällt auf, dass Khorasani wechselweise die Begriffe „Wootz“ oder „Crucible Steel“ verwendet. Der Verlag begründet das mit der langen Zeitspanne, in der das Buch realisiert worden ist. Eine begriffliche Trennung hinsichtlich des Werkstoffes sei nicht beabsichtigt gewesen, die Korrektur wohl Aufgabe für eine allfällige zweite Auflage. Von Wootz-Experte Achim Wirtz nach seiner sprachlichen Intention befragt, erklärte Khorasani, dass er Wootz und Crucible Steel als Synonyme verwendet habe, „beides als gleicher Begriff.“ Der iranische Autor verweist weiter noch auf Dr. Anne Feuerbach, die in ihren Publikationen den Begriff Wootz lediglich für indischen Stahl verwendet. „Meiner Meinung nach haben beide die gleiche Bedeutung“, erklärt Khorasani, „am besten sagt man für persischen Stahl „Pulade Gohardar“ – aber vielleicht ist Crucible Steel das Beste.“

 

Khorasanis Texte waren abschließend von Greg Obach, einem international anerkannten Schmid und Experten für Damaszenerstahl, ediert worden. Peter Lyon, der für die beiden Filme „Der Herr der Ringe“ und „Der König von Narnia“ die Waffen geschmiedet hat, bescheinigte „Arms and Armor from Iran“ eine herausragende Bedeutung für die praktische Schmiedearbeit .Als Fortsetzung plant Khorasani inzwischen ein Lexikon, das Symbole und Terminologien von Schriftzeichen auf iranischen Waffen untersucht.



Zaker, Fereshte (2009). Review of Arms and Armor from Iran by Fereshte Zaker, Islamic Consultative Assembly, The Library of Parliament (Majles); Iranian Studies Library

جنگ افزارها و سلاح های ایرانی؛ عصر برنز تا پایان دوره قاجار، منوچهر مشتاق خراسانی، آلمان، انتشارات لگات، 2006، 760ص. این تحقیق با محوریت جنگ افزارها و سلاح های ایرانی، نیم نگاهی دارد به تاریخ هنر، فرهنگ و هویت ایرانی به ویژه ایران باستان. مولف بر آن است تا این جنگ افزارها را با توجه به کیفیت و زیبایی بی نظیر بعضی از آنها که به دست صنعت گران ایرانی ساخته شده، به عنوان بخشی از هنر ایرانی که از آن غفلت شده است، معرفی نماید. و نفوذ فرهنگ ایرانی را در منطقه از طریق این جنگ افزارها (در دوره مذکور) یادآور شود. شمشیرها و جنگ افزارهای دیگری که ایرانیان می ساختند نه تنها در کشورهای همسایه، عثمانی، هند، و مناطق عرب نشین مشهور و معروف بوده، بلکه شهرت زیبایی و کارآمدی آنها برای روس ها، لهستانی ها، و سایر اروپاییان نیز شناخته شده بوده است. امروزه کلکسیونرها و موزه دارها کیفیت استاندارد و زیبایی شمشیرهای ایرانی را بسیار ارج می نهند. حتی هنوز به سختی می توان به سطح زیبایی و کمال شمشیرهای ایرانی دست یافت.همچنین، فصلی از این کتاب به تجارت بین المللی شمشیرهای ایرانی اختصاص دارد. با وجود شهرت بین المللی شمشیرها و جنگ افزارهای ایرانی، مطالعه و تحقیق پیرامون آنها در ایران بسیار اندک است. به سختی می توان تحقیقی مفید درباره تاریخ و توسعه جنگ افزارها به زبان فارسی یافت. از طرف دیگر، مطالبی که پیرامون جنگ افزارها و سلاح های ایرانی در غرب منتشر شده، تنها به عنوان یک مقوله ای تحت عبارت کلی «جنگ افزارها و سلاح های اسلامی» آمده است. در گذشته بسیاری از محققان و به ویژه کلکسیونرها که آشنایی با زمینه فرهنگی خاورمیانه و کشورهای شمال آفریقا نداشتند متمایل بودند این جنگ افزارها را به همه ی کشورهاس اسلامی، به عنوان یک بلوک، منسوب بدانند. در بعضی از این آثار، از فردوسی، شاعر ایرانی، با عنوان الفردوسی و به عنوان یک شاعر اسلامی یاد شده! و این بسیار حیرت آور است، او که بزرگترین اثر حماسی اش، یعنی شاهنامه به فارسی نوشته شده، نام خودش به عربی نوشته می شود. 

تقسیم بندی مطالعات پیرامون جنگ افزارها و سلاح ها به دو دوره پیش از اسلام و اسلامی، اغلب باعث می شود تا همه کشورهای منطقه به عنوان یک بلوک تلقی شوند و در نتیجه شباهت های بی اهمیت را به دقت مشخص کنند و از خصوصیات و ویژگی های منحصر به فرد هر کشور یا فرهنگ چشم بپوشند. این دیدگاه در طول زمان می تواند آن قدر دور برود که همه ی کشورهای مسلمان را بخشی از دارالاسلام ملاحظه کند، که در درگیری های مداوم با کشورهای غیرمسلمان به عنوان بخشی از دارالحرب تلقی می شوند. حال آن که درگیری های کشورهای منطقه را با یکدیگر نادیده می گیرد. از جمله، بعضی از پادشاهان ایرانی را که برای جنگ علیه قدرت های منطقه با قدرت های اروپایی پیمان بستند، فراموش می کند. به عنوان مثال پادشاهان صفوی بر ضد امپراطوری قدرتمند عثمانی. ایرانیان پس از حمله اعراب، هیچ گاه هویت ملی و زبان شان را از دست ندادند. بنابراین، جداسازی زمینه فرهنگی و تاریخی در مطالعات مربوط به جنگ افزارها اغلب باعث می شود تا به طور افراطی کشورهای منطقه به عنوان یک بلوک در نظر گرفته شوند. مشتاق خراسانی، نویسنده کتاب در مجموع، این خط سیر را دنبال می کند که هنر فلزکاری به طور کلی و ساخت جنگ افزارها به طور خاص در ایران به زمان خیلی دور، به دوره ماقبل تاریخ، برمی گردد. و برای این منظور به اسطوره های باستانی پارسی، شاهنامه، بزرگترین اثر حماسی فردوسی، و حتی کتاب مقدس اوستا و قرآن استناد می نماید. در آثار منتشر شده ی بین المللی، پیرامون جنگ افزارها و نیروی زرهی ایرانی، به دو دوره پیش از اسلام و اسلامی تقسیم می شوند، اما در این کتاب ایراداتی را به این رویکرد وارد می شود: این تحقیقات، تمرکز اصلی خود را یا بر ایران پیش از اسلام قرار داده اند یا بر ایران دوره اسلامی. حال آن که «به نظر من اهمیت زیادی دارد که تحقیق، حاصل مطالعات و تحلیل های کامل درباره جنگ افزارها و سلاح های ایرانی در هر دو دوره باشد» (دیباچه، ص23). از جمله ایرادهای دیگری که نویسنده به مطالعاتی که تاکنون انجام شده وارد می داند این است که در این آثار از بسیاری از جنگ افزارها و سلاح هایی که در موزه های نظامی ایران نگه داری می شود، غفلت شده است. مولف برای برطرف نمودن این خلاء با مراجعه ه مجموعه سعدآباد، موزه ی ملت، موزه ملی ایران و کاخ نیاوران (دوره قاجار)، جنگ افزارهایی را که در آن جا به نمایش گذاشته شده، اندازه گیری نموده، وزن کرده و عکس گرفته است. از موزه های رضا عباسی، موزه نظامی و موزه پارس در شیراز، موزه نظامی بندر انزلی، موزه نادری در مشهد (دوره افشاری)، زورخانه آستان قدس رضوی (بهترین زورخانه امروز ایران)، بازدید و عکس برداری نموده است. که حاصل این بازدیدها، نهصد تصویر سیاه و سفید و دو هزار و پانصد تصویر رنگی است که در کتاب آمده است. تمامی نمونه های جنگ افزارها و سلاح هایی که با این کتاب مصور شده، حقیقتا نمونه ای از هنر و شاهکارهای صنعت دستی ایرانی است. جدا کردن هنر از صنعت دستی در ایران غیرممکن است، زیرا همان طور که اختیار می گوید در ایران در طول قرن ها «هنر» از صنایع دستی غیرقابل تمیز بود. به گفته ی منوچهر مشتاق خراسانی تیمی شامل هفده متخصص در زمینه های تاریخ ایران باستان و دین زرتشتی، شمشیرهای نظامی، تیر و کمان و ... ویراستاران کتاب بوده اند. کتاب شامل بیست و هشت فصل است. فصل یک مقدمه و فصل دو درباره ی نفوذ فرهنگ ایرانی در منطقه و تکاپوی ایرانیان برای استقلال است. در این فصل مولف به بحث درباره میراث بی نظیر فرهنگ ایرانی می پردازد و از نفوذ این فرهنگ (در دوره مورد نظر) در منطقه به اعتبار جنگ افزارها و سلاح هایش می گوید. ادامه ی بحث به غلبه اعراب بر ایران، شورش ظفرآمیز عباسیان و احیای هویت ایرانی اختصاص دارد. از 811تا 813 م. ایران درگیر جنگ داخلی می شود که عواقبی به دنبال دارد و پس از آن شورش علیه حکومت اعراب برای حفاظت از سنن ایرانی ادامه می یابد. با ظهور سلسله صفاری (910-867م) و سامانیان (1000-819م) ایران و فرهنگ پارسی دوباره شکوفا می شود. تاثیرات اسلام و دیگران بر فرهنگ و هنر ایرانیاز دیگر مباحث این فصل است. مغول ها در 1219م به ایران حمله کردند و سربه داران برضد مغول ها سر به شورش گذاشتند و این بار حمله مغول است که ردپایش بر فرهنگ و هنر ایرانی به جا می ماند. سیر تاریخی وقایع با ظهور تیمور، وضعیت هنر ایران در دوره ی تیموریان، صفویان، افشاریان، زندیه و قاجار دنبال می شود. فصل سوم به بررسی جنگ افزارهای از جنس برنز و آهن که در مناطق لرستان، ایلام و مناطق دیگر ایران ساخته شده است، می پردازد. این جنگ افزارها عبارتند از؛ خنجرها (daggers)، دشنه ها (dirks) و شمشیرهای(swords)دسته لوله ای و دسته پهن. خنجرها، دشنه ها و شمشیرهایی که در لرستان ساخته شده اند، تیغه شان از آهن و قبضه ی آنها از برنز فشرده است. مولف در این فصل هم چنین به طبقه بندی خنجرها و شمشیرهای مارلیک، املش و تالش می پردازد. دسته اول نمونه های زینتی است. دسته دوم، شمشیرهای دارای قبه های هلالی شکل و دسته های استوانه ای یا مکعبی شکل هستند و دسته سوم دشنه های برنزی با دسته استوانه ای و تیغه های مثلثی است. فصل چهارم به بررسی انواع خنجرها، شمشیرها و کاردهای دوره مادها و هخامنشیان می پردازد. فصل پنجم درباره شمشیرها و خنجرهای دوره پارت ها و شواهدی از حجاری(rock reliefs)با استناد به نمونه های باستان شناسی است. فصل شش مربوط به شمشیرهای عهد ساسانیان است؛ شمشیر اردشیر اول، شمشیرهای دوره شاپور اول، شمشیر منسوب به بهرام اول و بهرام دوم، شمشیرهای منسوب به اردشیر دوم، شاپور دوم و سوم، و شمشیرهای منسوب به خسرو دوم. در ادامه با استناد به نمونه های باستان شناسی، شواهدی ارائه شده از زره های نقره ای، و شمشیرهایی با پوشش نقره که در دوره ساسانیان ساخته شده است. فصل هفت به اهمیت و ارزش شمشیرها در ایران بعد از پیروزی اسلام می پردازد. فولاد گوهردار (Crucible Steel or Pulad-e gohardar) و انواع مختلف آن، انواع شمش ها (wootz ingots) و فولادهایی که توسط فلزکاران پارسی اصفهان استفاده می شد، از مباحث این فصل است. در ادامه، رده بندی شمشیرها توسط الکندی و نظرات محمد ابن یعقوب الختلی، بیرونی، ابن سینا، خیام نیشابوری، مبارک شاه فخر مدبر، و الترسوسی درباره شمشیرها، و شناسایی و طبقه بندی تیغه های فولاد گوهردار مبتنی بر مطالعات دوره مدرن آمده است. فصل هشت درباره شمشیر و گونه های مختلف اش به تفصیل شرح داده است. در ابتدا به منشاء پیدایش و توسعه شمشیر پرداخته و سپس به سراغ شمشیرهای بسیار خمیده ی (highly curved swords) پیش از دوران صفوی، از جمله شمشیرهای منسوب به تیمور رفته است؛ شمشیر 1 منسوب به تیمور با گلوله های میناکاری شده، موجود در کتیبه های کوفی موزه ی نظامی تهران، شمشیر 2 منسوب به تیمور با گلوله های میناکاری شده، موجود در کتیبه های کوفی موزه ی ملی ایران در تهران، شمشیر 3 منسوب به تیمور، موجود در موزه نظامی تهران. 

مباحثی که در پی می آید به سبک های مختلف «شمشیر کلاسیک»، اندازه و ساختار شمشیرها، نشان ها و طلسم های سازندگان شمشیرها بر تیغه ی آنها می پردازد. درباره نشان اسدالله، عبارت بنده ی شاه ولایت، کتیبه های کلبعلی و امضای فلزکاران ایرانی و عبارات دیگری که به عنوان کتیبه بر تیغه شمشیرها به کار برده شده است، شرح می دهد. روش های تزیینی در بلچاق ها(handguards) ، کلاهخودها(pommel caps) ، حکاکی / قلم زنی یا قلم کنی (engraving) ، میناکاری طلایی(gold inlaying) ، زراندودکاری (gold overlaying) و مطلاکاری(gilding) ، تزئینات ساده(simple fittings) ، بلچاق و کلاهخودهای نقره کاری یا زراندود، مرصع کاری، میناکاری، تزئینات جواهرنشان (bejeweled fittings) و لعاب کاری(enameled fittings)از مباحث دیگر این فصل است. ذوالفقار (DHULFAGHAR)، شمشیر دو شاخه ی(THE BIFURCATED SWORD) حضرت علی موضوع فصل نه است. در فصل ده مطالبی پیرامون شمشیرهای راست تیغه STRAIGHT SWORDS)) ایرانی، شمشیرزنی، و توضیحاتی پیرامون نماد اژدها آمده است. فصل یازده مربوط به شمشیرهای نظامی دوره قاجار است. در فصل های دوازده، سیزده، چهارده و پانزده، به ترتیب درباره قمه و قداره(QAME AND QADDARE) ، خنجر(KHANJAR) ، کارد(KARD) ، و پیش قبض(PISHQABZ)بحث شده است. 

نیزه و زوبین (SPEAR AND JAVELIN) و انواع مدل های آن در فصل شانزده می آید. آنگونه که در کتاب آمده است، سرنیزه های تزئینی، سرنیزه های تیغه مثلثی، سرنیزه های بلند و کوتاه، سرنیزه های تیغه بیضی، سرنیزه های سنگین، سرنیزه های تیغه بلند و زبانه کوتاه، سرنیزه های تیغه آهنی و ...سرنیزه های مارلیکی خوانده شده است. سرنیزه های دارای تیغه های بلند و پهن با دسته های مستطیلی شکل و استوانه ای، سرنیزه های کوتاه و بلند با تیغه های بیضی شکل، سرنیزه های با تیغه های باریک و .... انواع مدل های سرنیزه ساخته شده در املش است. در ادامه، انواع مدل های سرنیزه ای که در آمارلو و لرستان ساخته می شده، آمده است. پایان فصل، به سرنیزه های مربوط به دوره هخامنشیان، پارت ها، و ساسانیان، و انواع نیزه های دوره اسلامی، سرنیزه های چنگگ دار (pronged spearheads) دوشاخه و سه شاخه و زوبین (Javelin)اختصاص دارد. 

موضوع فصل هفده گرز (MACE) است. گرزهای کروی یا گلابی شکل و باطوم مانند، گرزهای قبه دار و لبه دار و ... از انوع گرزهایی است که در این فصل برشمرده شده است. فصل های هجده و وزده، به ترتیب پیرامون تبر و تبرزین(TABAR AND TABARZIN)، و سپر (SHIELD) است. در فصل بیست، به توصیف انواع زره (MAIL) و جوشن (JAWSHAN) پرداخته شده است: زره های چهارآینه ی میخکوب شده، همراه با تسمه های چرمی، منسوب به شاه اسماعیل صفوی، و زره های فولادی مستطیلی شکل. توصیفات مربوط به سردوشی (Shoulder padding)، بازوبند (Arm guards)، انواع بازوبندهای لولادار، بازوبندهای مخصوص زره های حلقوی، تسمه های چرمی، کلاه خود(helmet) ، گریبان (mail collar)، زانوبند (knee protector) و ساق بند shin protector)) نیز در ذیل همین فصل آمده است. فصل بعد، به تیر و کمان (BOW AND ARROWS) اختصاص دارد. نخست به شکل و ساختار کمان پرداخته می شود. دسته بندی کمان ها از منظر زوترمن، کبیلینسکی، هین، و دویرو موادی که در ساخت کمان به کار می رود، در پی می آید. در این فصل به نمونه های متفاوت تیر و انواع پیکان های ساخت مارلیک، لرستان، پیکان های مربوط به دوره هخامنشیان، زه (bowstring)، تیردان (quiver)، کربال/کربان (the bow case)، زه گیر (thumb protector) یا انگشتانه نیز پرداخته می شود. تمثیل ها و نشان های مختلفی که بر شمشیرها و جنگ افزارها حک شده است، منشاء این نشان ها و ارتباط شان با ستاره شناسی، موضوع فصل بیست و دوم است. مهم ترین تمثیلی که به آن پرداخته شده، تمثیل شیر و خورشید است. انتساب نشان شیر و خورشید به دوره قاجار غلط است، این تمثیل به دوره هخامنشیان برمی گردد که منشائی نجومی دارد. تمثال های آسمانی و الاهی دیگر، تمثیل عقاب، شیر، بزکوهی و گاو نر و ارتباط شان با فصول نیز بررسی می شود. از مهرپرستی/ میترائیسم و نقش شیر و خورشید در پرچم ها و سکه ها و سایر مصنوعات نیز در همین ارتباط سخن به میان آمده است. مشتاق خراسانی به شیر و خورشید در جایگاه سمبل ملی ایران و ارتباطو تلفیق آن با شمشیر می پردازد. در ارتباط با سنت جنگاوری و هنرهای نظامی ایران، در فصل بیست و سه، قوانین رفتاری جنگاوران (جوانمردی) و موقعیت و نقش آنها در جامعه و همچنین منش عیاران در طول دوره ساسانیان و دوران بعدی تبیین می شود. فصل بیت و چهار از کشتی گیری می گوید و از تمرین های نظامی که جنگاوران جهت آماده شدن برای میدان جنگ باید انجام می دادند. کشتی گیری و ورزش پهلوانی از جمله این تمرین هاست، و ابزارهای تمرین برای ورزش پهلوانی سنگ، کباده، تخته شنا، میل، و چرخ توصیف شده است. تیراندازی، شمشیربازی، پرتاب نیزه، اسب سواری، چوگان بازی، و بازی در تفرجگاه نیز جزء برنامه های جنگاوران بوده است. در فصل بیست و پنج، از درویشان سخن گفته می شود. فصول پایانی، بیست و شش و بیست و هفت، درباره ی نقالی و تعزیه است. آخرین فصل نیز به نتیجه گیری مولف اختصاص دارد. 

بخش دوم کتاب را عکس ها تشکیل می دهند. اولین عکس ها، تصاویری از شمشیرهای برنزی و آهنی لرستان و شمال ایران (آمارلو، قشلاق، و مازندران) و تصاویر بعدی مربوط به جنگ افزارهای دوره هخامنشیان، پارت ها، و ساسانیان است. تصاویری نیز از انواع شمشیرهای نظامی و راست تیغ، تصاویری بسیار واضح، از انواع قداره، قمه، خنجر، کارد، پیش قبض، نیزه و زوبین، گرز، تبر و تبرزین، سپر، زره و جوشن، و تیر و کمان ارائه شده است. ظاهرا نویسنده در کار خود موفق بوده و توانسته مجموعه ای کامل تر ازسایر آثار منتشر شده در این زمینه، ارائه کند. در واقع، اینتحقیق، در صدر مطالعات مربوط به جنگ افزارها و سلاح های ایرانی قرار دارد. مشتاق خراسانی به آثار بین المللی که مطالعات شان را به دو دوره پیش از اسلام و اسلامی تقسیم کرده اند، این ایراد را وارد می داند که این آثار یا بر دوران پیش از اسلام متمرکز شده اند یا بر دوران اسلامی و از سوی دیگر، این آثار جنگ افزارها و نیروی زرهی ایران را به صورت مقوله ای فرعی تحت عنوان کلی کشورهای مسلمان و عرب بررسی کرده اند و کشورهای منطقه را به طور افراطی، یک بلوک در نظر گرفته اند. برای جبران این نقص، او تمرکز اصلی اش را بر ایران پیش از اسلام قرار می دهد. و تلاش دارد تا ضمن معرفی جنگ افزارهای ایرانی که هدف اصلی کتاب است به معرفی هنر، صنعت، فرهنگ و اسطوره های خاص ایرانی، به ویژه ایران پیش از اسلام بپردازد.

Rezaei, Shabnam (2006). Review of Arms and Armor from Iran by Shabnam rezaei, Persian Mirror.

 

Arms and Armor from Iran, the new book by Manouchehr Moshtagh Khorasani, is truly an unbelievable piece of literature about weaponry in Iran. What is great about this book is the immense depth and range with which it covers the swords, daggers, knives, and other equipments used by Persians throughout history. From that point of view, the book is a very interesting historical read, with chapters dating back to the Median and Achaemenian Empires and covering among others the Parthian, Sassanian, and Muslim periods. There are also chapters on roots and usage of Bronze, the zereh and joshan (armor), tir va kaman (bow and arrow) and an introduction into Persian wrestling and other martial arts practices.

 

The book is very educational and speaks to all audiences, with more than 350 pages of written text. The print, binding and presentation are extremely high quality and worthy of any coffee table.  I recommend it to anyone who is interested in the history of Iran. The book also contains another 400 pages of brilliant color photographs of weaponry, which were carefully taken and collated in this epic collection.

 

For me, one chapter stood out on the shape and origin of the sword of Hazrat-eh Ali. The “Zolfaghar”, Ali’s famous sword, was said to be bifurcated or have two points and therefore be a very powerful sword. Khorasani goes on to explore the evidence (or lack thereof) behind the theory that Ali’s sword had two distinct points. In his lexicon, Dehkhoda* explains that Dhulfaghar means "the owner of spine," reasoning that the spine consisted of different vertebra, meaning scratches and notches on its spine.  It is said that the Prophet Mohammad gave this sword to Hazrat Ali. Therefore Dehkhoda argues that the sword did not have two points but it was straight and had notches or scratches on its back.
Further, Pur Rahnama** claims that the legendary figure Rostam also wielded a powerful sword with two points, but he does not provide any exact reference for his statement.   The parallels between the two swords are obvious.  It is mentioned in the book that there is a lot of commonality between the Shiite religion and ancient Iranian traditions. One has to wonder which came first and why. Perhaps in the quest for keeping Iranian identity separate and distinct from the Arabs, the Persians have always created their own versions of history.

And in ours, Ali’s sword has two points. Why not.

 

Kudos to Manouchehr Moshtagh Khorasani, who has now, with the publication of this book, become the foremost expert on the military history in Iran.

 

* Dehkhoda is the most famous Iranian scholar and lexicographer who wrote the most extensive Logatname on Persian words in Faris.

** Pur Rahnama is an Iranian military historian residing in Poland who wrote this an article entitled "Persian's view of Polish-Persian cultural relations and militaria".

Karimi, Zeynab (1386/2007). Honar (Monthly Professional Book Review Journal). Jangafzarhaye Irani: Asr-e Bronze ta Payan Doreye Qajar, No. 109-110, Mehr va Aban, pp. 90-92. 

A video presentation and review of the book "Arms and Armor from Iran: The Bronze Age to the End of the Qajar Period" by Mr. Heiko Grosse from the Cateran Society and a member of Razmafzar Team.

 

Video review